Не знаю як вам, а мені сильно допомагає терпіти оці ракети/блекаути/ ракет одна дуже очевидна думка. Яку, однак, часто собі повторюю (зараз буде трохи пафосу, але останнім часом я не соромлюсь).
По суті це другий фронт. Без жодного перебільшення. Мій персональний фронт у цій війні. Де мої герої і боги — енергетики, звичайно. І ось наскільки стійко, гідно і затято я втримаю стрій (ми всі втримаємо стрій), залежить наша перемога.
Таку думку на власній сторінці у Facebook висловила журналістка Мирослава Барчук, інформує UAINFO.org.
Тобто буквально: кожна яєшня, посмажена на свічці, кожна голова, помита холодною водою в офісному умивальнику, кожен київський вечір мороку – це не "страдания украинцев, корторьіе может прекратить украинская власть переговорами", Дімон.
Це акт опору мільйонів вільних людей країні-концтабору і будь-яким переговорам.
Весь час згадую, як точно й сильно відчув, прожив і сформулював це Стус:
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях — той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
