Дніпропетровщина, без сумніву, — Україна. Те, що наша область є невіддільною частиною своєї країни, свідчить історія будь-якого періоду. І вона цікавіша та більш захоплива, ніж здається. Та настільки, що надихає.
Про це редакції сайту 056 розповів в. о. декана історичного факультету Дніпровського Національного університету ім. Олеся Гончара, доктор історичних наук Дмитро Володимирович Архерійський.
Які можуть бути сумніви що наш регіон є українським? Навіть, якщо з погляду географії, ми фактично десь в центрі нашої країни. І тисячоліттями українську національність виборювали ніші предки. На території регіону з прадавніх часів сформувався менталітет та мова. З дуже тяжкими перепонами, в нереальних репресіях.
Зв'язок Київської Русі з поселенням Дніпропетровщини
Ми переконані, що наші предки українці мають відношення до Київської Русі? Переконані. Будь-який фахівець — історик, чи філолог відповідно скаже, що графіті, які записані на стінах святої Софії у Києві — ближче до української мови, ніж до російської, яка є по суті спадкоємицею староболгарської церковнослов'янської. Інакше кажучи, в Київській русі жителі розмовляли предком теперішньої української мови.
Регіон Дніпропетровщини можливо прямо до складу Київської Русі не входив, але ж існував торговельний шлях Дніпро, існували факторії вздовж цього шляху, і ми знаємо, що навіть в межах нашого міста археологи виявляють або тимчасові поселення, або можливо сталі, але незначні поселення періоду ще Київської Русі. І розкопані знахідки говорять про слов'янський компонент, який означає, що тут проживали пращури сучасних українців Дніпропетровщини.
Осередок козацтва та розвитку
З восьми Січей, на території Дніпропетровщини було розташовано шість. У кого сумніви, що Запорізька Січ має відношення до українців? Ну хіба що у московських пропагандистів. Їх слухати — себе не поважати.
Як свідчить історія, козацька епоха намертво прив'язана до нашого регіону. У нашій свідомості пов'язана з українством. Це яскраве підтвердження того, що прямо Дніпропетровщина належить до українства.
Як російська імперія перетворила квітучий козацький край на руїни
Нам з дитинства розповідали, що Дніпро заснувала Катерина ІІ, поклавши камінь у фундамент майбутнього храму у парку Шевченка. Але її заслуги спотворенні та перебільшені. Вона — типова російська окупантка, яка зробила більше шкоди.
Спростувати те, що місто заснувала Катерина можна іронічно. На той момент, коли російська імперія сюди прийшла, наприкінці ХVІІІ століття, українські козаки вже, як мінімум 200-300 років економічно освоювали цей регіон. Відомий факт, що на території теперішнього Дніпра нараховується десь до дюжини козацьких поселень.
Отут, на Успенській площі, де ми зараз з вами сидимо, до речі був центр Половиці — козацького поселення, яке нараховувало не менше 5 тис. жителів. А ще була Мануйлівка, Кодаки перші, другі, а ще були Кам'янки інша Кам'янка і так далі. І окремі хутори були.
Тому не Катерина тут закладала камінь. Вона по факту лише перейменовувала. Хаджибей на Одесу, Ахтиар на Севастополь, умовну Половицю на Катеринослав. Її тут заслуг нема.
Так, можна сказати, що козаки жили незначними поселеннями, максимум це містечко. Але у наших предків не було мети комусь щось доводити, показувати імперську велич, засновуючи міста. Вони задовільнялись тим, що у них було. Тому міряти цивілізацію виключно російськими містами не варто. Тим більше ми чудово знаємо, яким був Катеринослав до економічного буму кінця ХІХ ст. — "захалусним", пильним містечком, нудним, непоказним. Не Катеринославом початку ХІХ ст. пишатися російській імперії.
Ми пам'ятаємо, що тут було в час російської імперії, але ми чудово знаємо, що було і до їх появи. А тут квітло життя, вони його зруйнували. Коли прийшли, то повністю знищили економіку. Яким чином? Дуже просто — депортацією козаків. Кого заарештували, стратили, кого змусили висилитися звідси, хто втік за Дунай, кого переселили на Кубань. І квітучий край почав перетворюватися на руїни.
Тоді почали роздавати козацькі землі поміщикам, вони самі за плуг не бралися. А як їм зиск мати з землі, яку їм задарма подарували? Вони почали завозити сюди своїх кріпаків з росії, які їм розорювали поля, та хоч якось витягували економіку.
Звісно, що економіка краю відродилася не спочатку. Окрім того, тодішні окупанти схаменулися і почали запрошувати до співпраці тих запорожців, які тут ще залишилися. Ну принаймні частина козацької старшини хоч якісь землі їм залишили, вони хоч якось інтегрувалися в місцеву економіку.
Далі історія була доволі нудною. Тому що починається історія російських дворян тут, які контролювали всі процеси. Вільний край перетворився на провінцію, доволі нудну, безправну.
Дмитро Володимирович Архерійський щерез зазначив, що не росіянам пишатися блискучою цивілізацією, яку вони тут створювали. Вона не була блискучою аж до кінця ХІХ ст. І то, тому що далеко не всіх українців звідси виселили, край вдалося відродити.
Ну а далі, ми бачимо, як тільки українці почали хоч якось ставати на ноги, вони одразу починають боротися за свою незалежність. Революція 1917 року це очевидно доводить.
Українці без підтримки, в оточенні агресивних утворень виборювали свою ідентичність
І ми бачимо, що як і в добу Української революції 1917 року, як тут засновувалась організація Просвіт, як тут місцеві виборювали свободою державність у сусідстві з іншими українськими регіонами.
Так, Українська революція програла, але програла не тому, що слабкими були українці. Просто на превеликий жаль, тодішні українці були дуже інтелігентними людьми. Вони думали, що зможуть свою перемогу досягнути парламентським шляхом, а проти них виступили агресивні утворення, які не гребували прямими репресіями, терором. Я маю на увазі більшовиків комуністів, ну і білогвардійський рух, який виступав за єдину неподільну Україну, він же по-суті був диктатурою. Тодішні білогвардійці не визнавали українців взагалі, як окремий народ. Тому і намагалися винищити.
Тому українцям було важко, не маючи на той час жодних союзників, боротися проти таких агресивних, людожерських формацій. Ну і плюс трішечки не вистачило сполуки тодішнім українцям.
Не такий рівень свідомості був. Дехто думав тоді, що "моя хата скраю", ну а як ми бачимо репресії показали, що ніколи не можна покладатися на цей принцип, бо сьогодні ти "скараю", а завтра прийдуть за тобою.
Українці на Дніпровських землях переважали і на початку новітньої історії
Якщо вже казати про новітній період нашої історії, то так, він починається коли наш регіон у складі російської імперії, але, як я сказав, це ще не означає, що цей регіон був у складі України. Був вигаданою Новоросією.
Візьмемо для прикладу, перепис 1897 року. Ще російська імперія. Ніякі українці на цей перепис не впливали, імперія, як хотіла, так і проводила цей перепис. Але коли переписали населення, ми у відкритих матеріалах бачимо, що левова частка жителів, близько 80% Катеринославської губернії є етнічними українцями. Ну як ще можна доводити, що Дніпропетровщина — це Україна? Це чудові факти, які підтверджують цю тезу.
Коли був найбільший розквіт Дніпропетровщини
Можна казати про якісь досягнення і під час Радянської доби. Але чесно кажучи, я не дуже погоджуюсь з тими, хто каже "от Сталін, комуністична партія тут побудували індустрію, ми маємо їм завдячувати". Подивимося правду в очі. Яка тут була індустрія? Важка промисловість, яка переважно працювала на потреби армії та озброєння. Населення ніякої користі з цього не мало.
Дмитро Володимирович Архерійський пригадав останні роки Радянського Союзу — дефіцит товарів широкого вжитку та продовольства, безкінечні черги. Тому що коли будували радянську економіку, зробили явний перекос. Базові потреби людей ніхто не поспішав задовільняти.
Тому звісно, якщо ми кажемо про розквіт з погляду базових інтресів людей, то кращого життя, ніж за час незалежності, і навіть зараз в умовах війни, історик не знає.
Україна вже 10 років захищає себе, тобто третину часу незалежності. Захищає достатньо відважно та ефективно. Ми бачимо, як покращилися позиції України на міжнародній арені, як нас підтримують дипломатично, економічно та мілітарно.
Україна відбулася, тому що українська нація вже сформована. Етап формування завершився.
Історія, що повторюється. Україна має стати вільною остатотчно
Як бачимо, це російське — окупувати, забрати. Вони як сарана. І судячи з історії тієї, що біла та тієї, що складається, якби, не дай Боже вони сюди зайшли, то все б розграбували, а з інтересами місцевих взагалі б не рахувалися. Ну і далі ми б перетворилися на глушінь росії, де дефіцит та репресії.
Тому зараз, коли ми загартовані віками, усвідомленні національно, заручені підтримкою цивілізовано світу — маємо вистояти. Ця боротьба нелегка, в чомусь трагічна, але попереду Перемога України і вільна держава, за яку боролися наші предки.
Жити у рідному місті під мирним небом квітучої України — зруйнована реальність козаків, але наша мрія, що має здійснитись та поставити крапку у вічних окупаціях та репресіях УКРАЇНИ.
Джерело: 056.ua
