Я як експерт-хімік неодноразово нагадувала: в боротьбі з коронавірусом ефективним є будь-яке мило. Головне, мийте руки так, як ніколи в житті.
Ніби щойно почистили перчик-халапеньйо і тепер маєте вставити собі контактну лінзу. Другий варіант цієї фрази запропонувала одна з мереж клінік Кельна: "Мийте руки так, ніби ви щойно нарізали перець чилі, а тепер маєте намір мастурбувати", пише Юлія Гагаріна в блозі для НВ.
Однак мою впевненість похитнули японці, поширюючи сумніви ("не все так однозначно" в цій хімії) щодо дослідження, проведеного у 2018 році. З нього і розпочну.
Історія перша, японська. Про те, яке мило є найбільш мильним.
Два університети, одна компанія і ціла медична школа поставили питання, як краще зупиняти епідемії і пандемії. У зародку, так би мовити. У них в коментарі до дослідження так і написано: мовляв, щороку з грипом одне і те саме. А пам’ятаючи пандемію H1N1 2009 року і загрозу мутації зоовірусів, як уже було з пташиним H5N1, треба вражати на випередження. Найефективніше – мити руки. Ось давайте і протестуємо, який у нас із миючих компонентів найефективніший.
Читайте також: Лікарка відповіла на найпоширеніші питання про COVID-19
Автори дослідження взяли два класичних для рідкого мила компоненти: SLES (Sodium Laureth Sulfate), SLS (Sodium Lauryl Sulfate) і один з різновидів традиційного мила (Potassium Oleate). А потім вправлялися з ними на зразках людського і пташиного грипу. Виявилося, що найбільший хардкор – це мило традиційного миловаріння. Там рН до 9,5 і наявність спеціальної (ОН) групи, яка ніжно "обіймає" і змиває вірус. Десь так само, але слабкіше "обіймається" з вірусом SLS, а ось SLES – слабак. Він працює інакше: своїм "хвостом-відмичкою" (лауріловою кислотою) він зламує ліпідну оболонку вірусу і його вбиває. А слабак через те, що робить це надто повільно і сумно.
У підсумку автори заявляють: ми круті, ось патент. Купуйте традиційне мило, і байдуже, що з таким високим рівнем рН часте миття зробить зі шкіри суху ганчірку. І ще один важливий нюанс. Наприкінці статті два університети і одна медшкола чесно зізнаються, що проводили дослідження за гроші і за запитом компанії Shabondama Soap. Але "робили чесно, хрест на пузі".
Я японським дослідникам, незважаючи ні на що, вірю – бо раніше, в 2009 році, схожі результати отримали пакистанці. У них в період пташиного грипу все було зовсім сумно, тому що про безпеку птахофабрик і їх працівників вони до початку епідемії не дуже замислювалися. Зате потім багато експериментували з дезінфектантами і встановили, серед іншого, що лужне середовище мила (РН 9 … 11) і сильні кислоти (РН 1 … 3) – дуже навіть круто працюють. "Ну треба ж!", – сказала я собі, поправила пенсне і почала розбиратися з милом далі.
Історія друга, австралійська. Про те, як вірус грипу H1N1 різними способами "мочили" на добровольцях.
Тут був хитрий дизайн експерименту, який в 2009 році австралійські дослідники ставили на добровольцях-медиках. На руки досліджуваним наносили кінську дозу живого вірусу, а потім з’ясовували, які антисептики краще працюють. У спеціальних перегонах брали участь чотири продукти: три на основі спиртів і мило на основі SLES. Хм, несподівано, правда? Просто в 2009-му ніхто не знав, що SLES – "слабак", на думку японців. За результатами змивів з долоні методом ПЛР визначили таблицю переможців:
1. Рідке мило (SLES, рН 6) – 37,6 (швидше за всіх в четвірці знищує вірус)
2. Гель з 70% ізопропанолу + 0,5% хлоргексидину – 35,7
3. Гель з 61,5% етилового спирту – 34,8
4. Гель з 70% етилового спирту + 0,5% хлоргексидину – 34,4
Одразу зауважу – всі продукти були "медичні", призначені для використання в лікарнях. Тому до їхнього складу входить хлоргексидин, який взагалі не про вірус грипу, зате про захист від бактерій і спор.
Висновків з цієї роботи було декілька:
– якщо немає можливості вимити руки, використовуйте антисептик/санітайзер;
– вміст спирту 60−70% дає ґрунтовний результат (з огляду на похибки дослідження);
– медичним працівникам важко щоразу мити руки милом – воно пересушує шкіру, тому спиртом ліпше (ще б пак: у середньому за 12 годин зміни в лікарні треба продезінфікувати руки десь сотні разів, і що ж від них після мила залишиться?).
Крім того, дослідники помітили, що до здорової шкіри (з неушкодженим ліпідним шаром) гірше "чіпляються" віруси – після чого обережно висловлювалися про те, що навколишнє середовище шкірних ліпідів для вірусів є не дуже "затишним". Але одразу обмовилися, що треба додатково дослідити це питання.
Читайте також: Как не заболеть: простые рекомендации, основанные на здравом смысле
А декілька років тому тезу "… а мило краще" витончено підтвердили фінські науковці. Вони залучили велику вибірку працівників різних виробництв (понад 600 осіб). Поділили на три групи: контрольну, ту, що обробляє руки спиртом, і ту, що миє їх милом. І проаналізували, як ці групи переносять сезонний грип. Нас чекав уже очікуваний результат: ті, хто мив руки милом (звичайним, рідким, з SLES), хворіли значно рідше.
Підсумки:
1. Кесарю – кесареве. Миття рук рідким милом вбиває вірус грипу і більшість інших вірусів, і є ефективнішим, ніж обробка санітайзером на спиртовій основі. Спирт залиште для лікарень, там він потрібніший.
2. Мильний хардкор. "Класичне" миловаріння, всі ці варіації "оливкове/ручної роботи …", "зв'язує" вірус швидше, ніж рідке мило. Але вдаватися до крайнощів – господарського мила – теж не варто, від нього шкіра стає хворою і нещасною. Без лапок.
3. Працює і те, що за три копійки. Мило на основі сульфатів – ефективний must-have на кожен день для звичайного споживача.
4. Мило для тих, хто страждає на атопічний дерматит й інші делікатності – теж працюють. Як довели австралійці, що здоровіший захисний бар'єр – то складніше вірусу "чіплятися" за шкіру.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
