Є місця, які не кричать про себе. Вони просто живуть — тихо, впевнено, по-своєму. Придніпровськ саме такий.
Цей житловий масив на лівому березі Дніпра, у Самарському районі, з'явився після Другої світової війни — його будували спеціально для енергетиків Придніпровської ГРЕС, одного з найбільших енергетичних об'єктів регіону. У 50–60-х роках район фактично існував як самостійне місто: зі своїми школами, лікарнями, палацом культури, парком і транспортом. З часом Придніпровськ увійшов до складу великого Дніпра — але свою особливу атмосферу так і не віддав.
Від «квіточки» до відродження
Місцеві жителі добре пам'ятають, яким був район колись — і яким він став.
— Взагалі був інакший. Раніше це була квіточка, якою займалися… У 90-ті був занепад, і довго нічого не змінювалося. А вже ближче до війни почали потроху відновлювати — майданчики, парк, — розповідає мешканка Анастасія.
Одним із символів цього занепаду і повільного повернення до життя став старий фонтан у парку — ймовірно, встановлений ще у 1960–70-х роках. Колись він був місцем зустрічей, але після 90-х перестав працювати й занедбав. Сьогодні парк залишається серцем Придніпровська — тут гуляють, займаються спортом, просто відпочивають.
Влітку до парку додається пляж із кафе, спортивними майданчиками і невимушеною атмосферою.
— Волейбол, баскетбол, воркаут, хтось плаває… Влітку тут дуже багато людей, — каже Анастасія.
Поруч із парком досі стоїть старий літній кінотеатр, відкритий у 1970-х. Колись він збирав молодь і сім'ї, але у 90-х закрився — і з часом перетворився на тихий символ минулого.
— Кінотеатр уже закинутий, але все одно — одна з головних пам'яток парку, — зауважує Анастасія.
Острів спокою у великому місті
Придніпровськ має унікальну географію: він фактично відокремлений від інших районів природними та промисловими зонами. Найближчі сусіди — Чаплі, але зручне пряме сполучення між ними — рідкість. Утім, мешканці на це не скаржаться: у районі є все, що потрібно для повноцінного життя.
— Відкриваються супермаркети, маленькі крамнички, кафе, — каже Оксана. — У нас тут тихе життя. У центрі все кипить, а у нас — спокійно, — додає вона.
Цю думку поділяють і інші:
— Ну більш спокійно… район розквів, багато чого нового з'явилося, — говорить Максим.
— Це така зона, де є все: річка, парк… мало де ще так можна погуляти з дітьми, — зазначає Наталія.
На межі району — ліс із дитячим майданчиком, лавками та годівницями для птахів. Білки тут давно стали місцевою атракцією.
— Добре, що є місце, де можна погодувати білочок, подихати свіжим повітрям, — каже Вікторія.
— Це єдина віддушина, де можна посидіти і відпочити, — підтримує Анатолій.
Дніпро приваблює до Придніпровська і рибалок. Карась, щука, лящ — улов тут буває гідний, хоча, як зізнається місцевий житель Сергій, приїжджають сюди зовсім не за рибою:
— Сюди приїжджають не за рибою — а відпочити від суєти
Культура і творчість
Попри камерний масштаб, культурне життя в Придніпровську не завмирає. Будинок культури «Енергетик», відкритий ще у 1957 році, досі працює — тут діють гуртки, проходять концерти й заходи для мешканців усіх вікових груп. Поруч функціонує будинок творчості, де діти займаються мистецтвом і рукоділлям. Кілька шкіл, розвинена дитяча інфраструктура — Придніпровськ є справжнім сімейним районом, де виростають покоління.
Футбольна легенда
Окрему сторінку в історії Придніпровська займає футбол. Саме тут, на березі Дніпра, у 1971 році збудували базу футбольного клубу «Дніпро» — і розташування для неї обирав особисто Валерій Лобановський.
— Лобановський облетів місто і вибрав саме це місце. І вже у 1971 році базу відкрили, — розповідає спортивний журналіст Дмитро Москаленко.
Саме звідси команда виходила на чемпіонати СРСР — і здобувала їх: у 1983-му та 1988-му роках. Пізніше базу модернізували, облаштувавши сучасний тренувальний комплекс із кількома полями та манежем.
— Тут було все — поля, сауни, умови для відновлення. Це був топ-рівень, — згадує Москаленко.
Сьогодні база не функціонує і поступово занепадає. Але для тих, хто пам'ятає ті часи, вона залишається місцем, де народжувалася справжня велич українського футболу.
Поруч із війною
Придніпровськ — район із важливою інфраструктурою, і це робить його мішенню. 25 листопада 2025 року черговий удар пошкодив житлові будинки: вибило десятки вікон, постраждали люди.
Проте район живе. Відновлюється. Тримається.
Придніпровськ — не туристичний центр і не гучний мегаполіс. Але саме в цьому його сила. Це місце, де поєднуються природа, пам'ять і спокій. Де люди знають одне одного в обличчя, де є час для простих речей — прогулянки в парку, розмови з сусідом, рибалки на світанку.
І поки десь поруч вирує велике місто — тут можна просто зупинитися. І трохи видихнути.
Читайте також: Житловий масив Західний у Дніпрі: зелена тиша на межі міста і промисловості.
Парус: за що мешканці люблять свій житловий масив та які проблеми їх турбують.
Північний у Дніпрі: масив із характером, духовністю та реальними викликами.
