Старший сержант і командир танка Іван міг зустріти повномасштабне вторгнення далеко від України — за два дні після 24 лютого 2022 року він мав виїхати на роботу до Чехії. Однак після звістки про початок війни чоловік відмовився від цих планів, добровільно став до лав захисників і нині виконує бойові завдання у складі 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле», пише «Наше місто».
Напередодні від'їзду Іван мав чинну робочу візу та готувався до нового етапу життя. Проте вранці 24 лютого його розбудила мати зі словами: «Війна почалася». Спочатку чоловік не повірив, але після перегляду новин вирішив залишитися в Україні та піти до територіального центру комплектування.
Завдяки досвіду служби в танкових військах Іван майже одразу потрапив до відповідного підрозділу. Свій бойовий шлях він розпочав на Київщині, де під час одного з боїв екіпаж його танка вступив у протистояння з російською колоною.
Попри чисельну перевагу противника, українські військові змогли знищити три російські танки та два бронетранспортери. За мужність і професіоналізм Івана нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Після боїв на Київському напрямку військовий продовжив службу на Харківщині. Разом із побратимами він брав участь у звільненні Балаклії та Ізюма під час українського контрнаступу.
Один із тих епізодів запам'ятався йому особливо. За словами Івана, російський танк не дозволяв українським військовим зайти до населеного пункту, однак екіпаж швидко виявив ціль і знищив її першим пострілом.
Нині командир виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку. Саме там цієї зими сталася ситуація, яку він називає однією з найнебезпечніших за час служби.
Під час виконання бойового завдання Іван перебував у відкритому люку башти, коли почув характерний звук російського FPV-дрона. Не випускаючи рацію, він схопив дробовик, який завжди тримає поруч.
За кілька секунд безпілотник завис біля антидронової сітки всього за пів метра від танка, намагаючись знайти найкращу точку для удару.
«Я дивлюся — біля мене, біля антидронової сітки вже FPV. Це буквально пів метра від танка. Він просто не встиг обрати, куди бити, щоб гарантовано зупинити танк. І саме в цей момент, коли навідник натиснув електроспуск гармати, я вистрілив у FPV. І все — FPV падає», — розповів військовий.
Після цього командир наказав механіку-водію негайно вивести танк із позиції. Збитий дрон лежав перед машиною, тому екіпаж обережно об'їхав його, щоб уникнути детонації боєприпасу, після чого продовжив виконання бойового завдання.
Іван зізнається, що колись не хотів служити саме в танкових військах, адже вважав танк надто помітною ціллю для ворога. Проте після навчань змінив свою думку й настільки захопився бойовою машиною, що не хотів залишати її навіть після завершення занять.
Сьогодні він є старшим сержантом і командиром танка. За його словами, найважливіше у службі — не лише досконало володіти технікою, а й нести відповідальність за екіпаж.
«Я строгий командир. Можу кричати, але хлопці знають — я завжди з ними», — говорить Іван.
Удома на військового чекають дружина, десятирічна донька та дворічний син. Він зізнається, що найбільше мріє повернутися до родини, обійняти близьких і побачити, як ростуть його діти. Водночас наголошує: найголовніше — щоб це стало можливим завдяки перемозі України, а не ціною життя інших захисників.
Нагадаємо: Допомагав постраждалим після атаки на Запоріжжя: історія захисника з ТрО Дніпра.
Голіруч виходив на блокпости, аби закрити дорогу окупантам: історія захисника з ТрО Дніпра.
Дівчина з банківською освітою стала пілотесою ударних БПЛА: історія 20-річної військової Анастасії.
304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу.
Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони.
Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”.
