Навіть у воєнний час комунальники роблять усе можливе, щоб на вулицях і у дворах Дніпра було світліше й безпечніше. Завдяки програмі «Місто без околиць» вуличне освітлення оновлюють і в центрі, і у віддалених районах. Про те, як це відбувається, розповість «Наше місто».
Вуличне освітлення модернізують у всіх районах міста
Тиха провінційна вулиця Любецька в Амур-Нижньодніпровському районі Дніпра живе своїм спокійним життям. Особливих визначних місць тут немає, але є думка, що це одна з найстаріших вулиць міста. Примітно, що й багато місцевих мешканців теж немолоді. Давно розміняли сьомий десяток.
Для людей похилого віку дуже важливо, щоб вулиця добре освітлювалася. Ще на початку року тут встановили надійні та економні світильники.
— На нашій вулиці багато людей поважного віку, для яких критично важливо, щоб на вулиці було світло, — зазначає місцева мешканка Таміла. — Особливо це актуально взимку, коли дні коротші й темніє рано. Часто на дорозі граються діти. Тому дуже добре, що на Любецькій оновлюють вуличне освітлення. Велике за це спасибі!
Важливо, що нові світильники надійні та економні.
— На Любецькій замінили застарілі кронштейни світильників і кабельну лінію, термін експлуатації яких уже сплив, — розповідає Олег Коротушенко, начальник експлуатаційно-технічного району № 3 КП «Міськсвітло» Дніпровської міської ради. — Встановили нові оцинковані кронштейни, сучасні LED-світильники, які вдвічі економніші за попередні. Демонтували 56 світильників із натрієвою лампою, які замінили на сучасні світлодіодні.
Роботи з модернізації вуличного освітлення на Любецькій проводилися в межах програми «Місто без околиць», яка не перший рік реалізується у Дніпрі. Суть програми полягає не просто в заміні старих ламп. Йдеться про те, щоб віддалені райони Дніпра поступово отримували таку саму міську інфраструктуру, як і центральні вулиці.
— Попри війну, КП «Міськсвітло» продовжує працювати за програмою «Місто без околиць», — продовжує Олег Коротушенко. — Роботи проводяться як планово, так і за зверненнями мешканців. Звернення надходять на міську гарячу лінію, опрацьовуються та включаються до плану виконання робіт. Протягом 2025 року були виконані роботи з обслуговування мереж зовнішнього освітлення: замінено 6634 лампи, замінено або встановлено 67 нових опор.
Крім того, активно проводився поточний ремонт мереж зовнішнього освітлення. Такі роботи виконувалися на 177 об’єктах.
Роботи з оновлення вуличного освітлення тривають і цього року.
— За перше півріччя 2026 року проведено роботи на 127 об’єктах, — резюмує співрозмовник. — Оновлено освітлення на вулицях: Навігаційній, Леся Танюка, Рівній, Назарова, Орлиній, Павла Бута, Любецькій, Саперній, Азербайджанській, Чапліна та інших. Також проводилися роботи з відновлення зовнішнього освітлення на територіях комунальних навчальних закладів: КЗО № 115 на вулиці Передовій, 427, гімназії № 40 на вулиці Альвінського, 3.
Ведуться роботи з модернізації мереж зовнішнього освітлення на околицях міста, на вулицях приватного сектору: вулиці Жовтоводській, тупику Орільському, вулиці Кінноспортивній, провулку Ямпольському та інших.
У дніпровських дворах стало світліше й безпечніше
Коли вуличне освітлення працює як єдина система, багато залежить не лише від комунальних служб, а й від ініціативи самих дніпрян. Приклад успішної співпраці з КП «Міськсвітло» демонструє ОСББ «Степана Рудницького, 39».
— Прибудинкова територія освітлюється в межах міської системи зовнішнього освітлення, — розповідає Володимир Єсаулов, голова ОСББ. — Тому завдання мешканців — своєчасно повідомляти про проблеми комунальному підприємству. За нашим будинком є ділянка дороги на вулиці Береговій, яка була недостатньо освітлена. Цією дорогою люди ходять на роботу і повертаються додому, коли вже темно. Ми звернулися до КП «Міськсвітло». Проблему вирішили оперативно: на наявні опори встановили шість ліхтарів. Стало світло!
Крім того, на прибудинковій території встановили світильники нового зразка.
— Не для краси, а для безпеки, — каже пан Володимир. — Адже у дворі гуляє багато дітей, які не звикли сидіти на місці. Увечері ризик травмуватися чималий. А тепер приводів для занепокоєння стало менше. Встановлені таймери, датчики освітленості, тобто все працює в автоматичному режимі.
Світильники, як і люди, не вічні. Але перегорілі лампи комунальники замінюють.
— Ми подаємо заявку, і «Міськсвітло» усуває несправність, — констатує Володимир Олександрович.
Ще один приклад синергії ініціативних мешканців і комунального підприємства — ОСББ «Перемога 2018». Сама багатоповерхівка на проспекті Героїв, 32 нагадує картинну галерею. Кожен під’їзд оздоблений оригінальною українською вишивкою. Суцільний позитив! Та й двір має вигляд справжньої картинки.
Чого тут тільки немає. На місцевій клумбі прижилися навіть екзотичні кактуси. Але дитячий майданчик певний час викликав занепокоєння.
— Було таке, — пояснює голова ОСББ Олександр Китайгородський. — На дитячому майданчику дітлахи влаштовували недитячі забави. Ми встановили відеокамери. Частково це допомогло. Ну а остаточно питання вирішилося, коли вечорами майданчик став добре освітлюватися. Ми звернулися на гарячу лінію Геннадія Корбана, і приблизно через місяць по периметру дитячого майданчика встановили додаткові світильники. Хулігани зникли. Мабуть, вони, як таргани, не люблять світла.
Про позитивну взаємодію з КП «Міськсвітло» розповів і голова асоціації ОСББ «Металург, 22» Ігор Нікітін.
— До нашої асоціації входять 40 ОСББ, або 60 будинків, — зазначає Ігор Вікторович. — Звісно, проблеми з вуличним освітленням періодично виникають. Ми звертаємося на міську гарячу лінію, і «Міськсвітло» оперативно реагує. Наприклад, біля будинку на вулиці Олександра Кошиця, 28 взагалі не було вуличного освітлення. Зателефонували на гарячу лінію, комунальники відреагували — і навколо будинку стало світло. Допомогли й з освітленням у дворах будинків на проспекті Мазепи, 37 та 21. У дворі будинку №21 забезпечили освітлення дитячого майданчика. Співпрацюємо з КП результативно. І це радує!
Еклектичне світло не завжди було у нашому місті. З’явилось воно 130 років тому.
До 1896 року Катеринослав перебував у темряві
Майже до кінця XIX століття нічний Катеринослав поринав у густий, практично непроглядний морок. Місто освітлювалося погано. На головних вулицях та рідкісних перехрестях стояли примітивні спирто-скипидарні, а пізніше — гасові ліхтарі. Вони давали тьмяне світло, що ледь розсіювало темряву на пару кроків навколо. На околицях освітлення не було зовсім — жителі пробиралися по грязюці, орієнтуючись на рідкісні вікна приватних освітлених будинків.
– Навіть поява перших газових ріжків не врятувала ситуацію, — розповідає Микола Чабан, дніпровський журналіст та краєзнавець. — Вони були однобарвні, давали тьмяне жовте світло, а за сильного вітру легко гасли, залишаючи цілі квартали в темряві. Справжній прорив стався 1896 року, під час святкування коронації Миколи II. Саме тоді на вулицях Катеринослава вперше спалахнуло електричне освітлення. Найяскравішим символом нової епохи став величезний поєднаний вензель царя й цариці, зібраний із сотень двоколірних електричних лампочок на будинку губернатора (на розі проспекту та Воскресенської вулиці).
Як нагадує Микола Петрович, технічний прогрес впроваджувався дуже поступово. Довгі роки електрика залишалася розкішшю, доступною лише центральному Катерининському проспекту та головним адміністративним будинкам. 1899 року на дзвіниці Кафедрального собору вперше заблищав хрест, складений із яскравих білих електричних лампочок. Однак за межами центру місто, як і раніше, залежало від ручної праці.
Трагічна доля сина легендарного міського ліхтарника
Попри появу електрики, старе освітлення продовжувало жити. Вулиці потребували людей, які щовечора вдихали життя в газові та гасові світильники.
Про легендарного ліхтарника темного минулого журналісту «Наше міста» розповів Микола Чабан.
– Найвідомішим у місті ліхтарником був Олімпій Щукін, — каже краєзнавець. — Щодня, за будь-якої погоди — чи то проливний дощ, чи люта хуртовина — він обходив свою ділянку, вручну запалюючи міські ліхтарі, а вдосвіта так само акуратно гасив їх. Його скромна, але життєво важлива праця гарантувала безпеку та затишок тисячам містян.
Доля сина простого ліхтарника виявилася дивовижною і трагічною. Пилип Олімпійович Щукін, попри своє суто російське походження, виріс у Катеринославі та став щирим, полум'яним українським патріотом. Він пов'язав своє життя зі словом: став відомим публіцистом, талановитим журналістом, кооператором та активним діячем катеринославської «Просвіти».
– Пилип Щукін відкрито виступав як український державник, обстоюючи право України на незалежність та культурну самобутність, — продовжує Микола Чабан. — Ця відданість ідеї коштувала йому життя. У 1921 році в ході більшовицьких репресій він був заарештований і страчений ЧК як контрреволюціонер і ідеологічний ворог радянської влади.Коротке тридцятирічне життя Пилипа Щукіна спалахнуло мов яскрава зірка, що назавжди розігнала духовну темряву навколо. Син ліхтарника, він обрав інший шлях — став справжнім просвітянином і світлоносцем свого часу. Замість газових ріжків Пилип запалював людські серця, невтомно сіючи зерна української освіти та культури.
Син знаменитого ліхтарника писав ґрунтовні передмови до творів Тараса Шевченка та Івана Манжури, залишив для нащадків безцінні спогади про свої відвідини Панаса Мирного у Полтаві. Тобто Пилип Олімпійович не просто жив — він сліпуче сяяв, наче факел свободи серед мороку революційного лихоліття. І хоча каральна машина згасила його земне життя, підпалений ним вогонь правди і простір світла вже неможливо було загасити.
Фото Валерія Кравченка та спікерів
