Дніпровська майстриня Альона Чередниченко перетворила виготовлення ароматичних свічок на справу, що допомагає не лише заробляти, а й тримати емоційну рівновагу в умовах війни. Її історія почалася у 2023 році, під час перших масштабних блекаутів, коли полиці магазинів спорожніли, а звичайні речі раптом стали дефіцитом. Саме тоді просте захоплення дитинства — любов до свічок — отримало нове життя і сенс. Про це майстриня розповіла виданню "Наше місто".
Альона Чередниченко. Фото А. Левадної.
– Я почала займатися свічками, коли в магазинах просто не залишилося ні свічок, ні батарейок, — згадує пані Альона. — Пішла шукати щось для дому і побачила, що ціни дуже високі, а якість часто погана — купуєш свічку, а вона коптить і від неї важко дихати. І тоді подумала: чому б не спробувати зробити їх самій? Тим більше, що я з дитинства любила свічки, навіть колекціонувала їх. Почала шукати інформацію в інтернеті, дивитися відео, читати, розбиратися. Купила перший кілограм соєвого воску, бо дізналася, що він безпечніший, ніж парафін, і почала експериментувати. Мене це дуже захопило, бо я зрозуміла, що можу створювати щось своє — не просто свічку, а цілу композицію. Хотілося, щоб це було красиво, незвично і водночас функціонально.
Соевий віск безпечний. Фото з архіву А. Чередниченко.
З часом захоплення переросло у щось більше. Альона почала не лише відливати свічки, а й самостійно створювати для них гіпсові форми, розписувати їх, підбирати кольори та аромати. У цьому процесі важливу роль відіграє саме робота руками — дрібна моторика, яка допомагає зосередитися і вимкнути тривожні думки. Вона зізнається: сьогодні багатьом людям складно читати чи довго концентруватися, тому такі заняття стають особливо цінними. Поступово її роботи почали привертати увагу: спочатку серед знайомих, потім — у соцмережах, а згодом і на виставках. Але головне — це відчуття внутрішнього спокою, яке дає сам процес.
Свічки гарно пахнуть. Фото А. Левадної.
– Для мене це справжня медитація, — пояснює майстриня. — Коли сідаю працювати, я повністю занурююся в процес: думаю, який колір обрати, яку форму зробити, які деталі додати. Це робота з дуже дрібними елементами — квітами, фігурками, розписом, і вона потребує уваги та спокою. У такі моменти я ніби відключаюся від новин і всього, що відбувається навколо, і просто творю. Це дає відчуття, що ти контролюєш хоча б щось у своєму житті. До того ж аромати мають великий вплив: люди нюхають свічки і згадують щось хороше — дитинство, літо, якісь приємні моменти. Я і сама це відчуваю, коли працюю з ароматами. А ще я розписую гіпсові форми — там багато дрібних деталей, і це як кольоротерапія, яка дуже заспокоює.
Фото Ании Левадної та з особистого архіву Альони Чередниченко.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, як дніпряни знімають стрес під час війни.
