Світовий бокс 50-60-х років неможливо уявити без американця Флойда Паттерсона – олімпійського чемпіона 1952, першого в історії надважкої ваги дворазового чемпіона світу серед професіоналів.
Його називали "Джентльмен боксу". Паттерсон двічі визнавався журналом The Ring "Боксером року" (1956, 1960), двічі – у номінації "Бій року" (1960, 1965) і п'ять разів поспіль перемагав у номінації "Раунд року" (1959-1963), пише Василь Танкевич для Gazeta.ua.
У 1952 році в Гельсінкі, Фінляндія, 17-річний Флойд Паттерсон під керівництвом Каса Д'Амато став наймолодшим в історії боксу олімпійським чемпіоном. Він виграв "золото" Олімпіади у середній вазі, до 75 кг. Легендарний тренер Кас Д'Амато створив оригінальний стиль боксу "peek-a-boo", який базувався на різких маятникоподібних, динамічних рухах корпусом з пірнаннями та ухилами. Паттерсон був першим учнем, який ефективно застосовував стиль "peek-a-boo". Згодом цей стиль відшліфував до досконалості ще один учень Каса – Майк Тайсон.
Читайте також: Пандемія "іспанки" лише частково зупинила бокс – спортивний оглядач
30 листопада 1956 року Паттерсон у п'ятому раунді нокаутував титулованого фаворита Арчі Мура і здобув статус чемпіона світу у надважкій вазі, який залишив вакантним Роккі Марчіано. Паттерсон став наймолодшим чемпіоном світу у хевівейті – у 21. Цей рекорд 1986-го поб'є 20-річний Майк Тайсон. Перемігши Мура, Паттерсон також став першим олімпійським чемпіоном, який виграв чемпіонський титул серед професіоналів. Того року Флойда вперше назвали "Боксером року" – він виграв усі чотири свої поєдинки.
В період між 1959 і 1961 роками Флойд Паттерсон провів знамениту боксерську трилогію зі шведом Інгемаром Юханссоном. Перший бій завершився сенсаційно – Юханссон знищив Паттерсона менш як за три раунди і відібрав у нього чемпіонський титул. В третьому раунді чемпіон сім разів побував у нокдаунах. Цей раунд назвали "Раундом року", а Юханссон другий рік поспіль став "Боксером року".
За рік, 1960-го, Паттерсон взяв переконливий реванш у Юханссона, перемігши нокаутом в п'ятому раунді. Матч-реванш в підсумку назвали "Боєм року", п'ятий раунд бою – "Раундом року". Також американця вдруге у кар'єрі визнали "Боксером року".
Читайте також: Як Ліппі переграв Лобановського – найкращі матчі в історії футболу
1961 року Паттерсон поставив переможну крапку у протистоянні з європейцем, нокаутувавши суперника в шостому раунді. Першу трихвилинку, у якому обоє бійців побували у нокдаунах, назвали "Раундом року".
1962 року Паттерсон втратив чемпіонський титул, програвши нокаутом в першому раунді Сонні Лістону. 1963 року в матчі-реванші Лістон знову нокаутував Паттерсона у стартовому раунді. Два роки ці трихвилинки перемагали у номінації "Раунд року".
У 1965 і 1972 роках Флойд Паттерсон зустрівся з Мухаммедом Алі – двічі програв достроково, відповідно, у дванадцятому і сьомому раундах. Після останнього бою завершив кар'єру. Тоді йому було 37.
"Кажуть, ніби я боєць, якого частіше за інших збивали з ніг. Але я також і підіймався частіше за інших", – говорив Флойд Паттерсон.
Він пішов з життя у травні 2006-го – боксер, який зайняв почесне місце в історії, дуже скромна, ввічлива і вихована людина. Недаремно ж – "Джентльмен боксу".
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
