У Дніпровській національній опері тривають останні репетиції перед прем’єрою опери «Дон Жуан», яку покажуть 15 та 16 травня. Над постановкою працює київський режисер Слава Жила — для нього це перший досвід роботи в оперному жанрі. Як це відбувається, бачили журналісти видання «Наше місто».
Нібито люди, але ще й собаки. Фото В. Кравченка.
Попри хвилювання перед новим форматом, режисер каже: реальність перевершила очікування. За його словами, опера має свою особливу природу, де музика стає головним провідником для режисера та акторів. У виставі поєднуються класичний сюжет і сучасна сценічна мова — з фантазійними образами, велосипедами, людособаками та Чорним морем просто на сцені.
Слава Жила вперше працює над оперою. Фото В. Кравченка.
-Реальність виявилася кращою, ніж очікування, — зізнається Слава Жила. — По-перше, тут є великий плюс у тому, що музика вже написана — вона все диктує і направляє тебе. У драматичному театрі ти до останнього щось вигадуєш із композитором, дошиваєш ефекти вже перед прем’єрою, а тут є готовий ресурс, який лише підсилює задум. По-друге, солісти дуже довіряють режисеру, бо вони не мають такої великої ігрової практики, як драматичні актори. Коли їм пропонуєш щось робити — вони просто беруть і роблять. Ми не створюємо щось надсучасне заради епатажу, ми просто робимо театр сьогоднішнього дня. У нас травень 2026 року, і вистава має бути саме про цей час, а не про 2001-й чи 2030-й роки. Можливо, комусь це здасться кітчем, але я вважаю, що театр має бути живим і доступним. І дуже цінно, що сьогодні опера в Україні доступна для всіх.
На щастя, вони не кусаються. Фото В. Кравченка.
У новій постановці «Дон Жуан» постає неоднозначним героєм, якого водночас і засуджуєш, і якому співпереживаєш. Головну партію виконуватимуть два солісти — запрошений артист з Києва Роман Перевертун та соліст Дніпровської опери Андрій Ломакович. Режисер підкреслює: це будуть два абсолютно різні Дон Жуани. Особливу увагу в постановці приділили візуальному рішенню. Художником-постановником став Роман Михайлов, а костюми створює художниця Тетяна Іваночко. На сцені з’являться фантастичні персонажі — людособаки, які їздитимуть на велосипедах, а дія розгортатиметься у вигаданому світі посеред Чорного моря. До речі, з потрібних восьми велосипедів знайдено чотири. Тож якщо хтось готовий обміняти непотрібного двоколісного друга на запрошення до театру — зробіть це. За словами режисера, вистава створюється не лише для постійних поціновувачів опери, а й для нової аудиторії — молодих людей, відкритих до сучасного театру.
Репетиції у розпалі. Фото В. Кравченка.
— Це фантасмагорія, — відкриває задум Слава Жила. — У нас є пам’ятник, який говорить, а потім забирає Дон Жуана до себе в пекло. Тому це вже інший світ — не хороший і не поганий, просто інший. Я люблю вигадувати світи, в яких живуть герої. Наприклад, Донна Ельвіра у нас схожа на ялинкову прикрасу — вона гіперболізована, рожева, ніби її щойно зняли з новорічної ялинки. Дон Оттавіо має величезні крила і нагадує інопланетну істоту, але водночас залишається дуже залежним персонажем. А людособаки — це вигадані істоти, слуги Ельвіри та Дона Оттавіо, які ще й їздять на велосипедах. Спочатку артисти були шоковані, бо точно не очікували такого формату, але зараз ми вже на фінішній прямій і рухаємося до прем’єри разом. Мені здається, вони поставилися до цього з цікавістю і відкритістю. Я хочу, щоб на виставу прийшли не лише постійні глядачі опери, а й люди, які шукають нові сенси, мають запит на культуру і саморозвиток. Дніпро мені здається дуже живим містом, наповненим молоддю, і я б дуже хотів бачити цих людей у театрі.
Робота над прем’єрною постановкою опери «Дон Жуан» у Дніпровській національній опері стала для творчої команди справжнім експериментом. У виставі поєднали сучасне режисерське бачення, символічну сценографію та нове прочитання класичних персонажів. Артисти зізнаються: ця постановка змушує шукати нові емоції, іншу пластику та глибше занурюватися у психологію героїв.
Оксана Панченко. Фото В. Кравченка.
— Я абсолютно відкрита до будь-яких режисерських експериментів і завжди намагаюся втілити всі задачі, які ставить режисер, — розповіла солістка Дніпровської національної опери Оксана Панченко. — Для мене ця вистава стала дуже цікавим і насиченим досвідом, тому що кожна репетиція відкриває щось нове в образі Донни Анни. Вокально партія мені дуже добре лягає, але психологічно було непросто працювати над характером героїні. У цій постановці вона жорстка, владна, навіть трохи гротескна, і це потрібно було передати не лише голосом, а й пластикою. Мені доводилося шукати інші рухи, іншу подачу, бо в житті це зовсім не мій характер. Але саме це і є цінністю професії — можливість перевтілюватися у зовсім іншу людину. Думаю, що Донна Анна в цій виставі дуже нагадує українську жінку — сильну, цілеспрямовану і таку, яка не відступає від своєї мети.
За словами артистів, режисерська концепція побудована на внутрішніх конфліктах героїв та їхніх прихованих мотивах. У центрі вистави — не лише історія спокуси й покарання, а й боротьба характерів, пристрастей та бажання влади. Особливу увагу команда приділяє тому, щоб персонажі виглядали живими й сучасними для сьогоднішнього глядача.
Андрій Ломакович. Фото В. Кравченка.
-Дон Жуан для мене — персонаж абсолютно неоднозначний, і я не сприймаю його як якогось маніяка чи просто негативного героя, — ділиться соліст театру Андрій Ломакович. — Це, швидше, згусток енергії, людина, яка притягує до себе інших і впливає на них. Він має бути харизматичним, обаятельним, таким, що може зачарувати будь-кого навколо себе. Наскільки це вдасться передати — покаже вже сама сцена і реакція глядачів. Я думаю, що образ Дон Жуана не розкривається в одній арії чи в одному спектаклі, це довгий процес роботи над роллю. Дуже важливо при цьому не лише вокально виконати партію, а й потрапити у внутрішній нерв персонажа та режисерське бачення. У нашій постановці герой відкривається через взаємодію з іншими персонажами, через конфлікти, діалоги та атмосферу всієї вистави.
Виставка працює до 16 травня. Фото В. Кравченка.
Окрему роль у постановці відіграє сценографія, яка створює символічний і водночас дуже впізнаваний простір вистави. Художник Роман Михайлов працював над оформленням опери вперше, однак саме цей досвід називає надзвичайно важливим для себе. Основою сценографічного рішення стало Чорне море — образ, який проходить через усю виставу та має не лише естетичне, а й сучасне українське звучання. До 16 травня в фоє театру можна побачити виставку його робіт.
Роман Михайлов. Фото В. Кравченка.
-Для мене це перший досвід роботи в театрі як сценографа, і він виявився дуже цікавим саме через співпрацю людей із різних творчих середовищ, — підкреслив художник Роман Михайлов. — Такі експерименти завжди відкривають нові можливості як для художника, так і для режисера чи акторів. Основою сценографії стало Чорне море — це і конкретний український образ, і водночас певний символічний простір. У виставі воно буде абсолютно чорним, майже абстрактним, але через нього все одно зчитуються асоціації з нашим сьогоденням. Звісно, ми не могли оминути тему Криму та самого Чорного моря, адже це частина нашої реальності й нашого болю. Це не пряме висловлювання, але глядач обов’язково зможе відчути ці сенси у сценографії та загальній атмосфері вистави. Мені здається, що саме такі творчі ризики й дозволяють театру знаходити нову мову та нові сенси.
Прем’єра «Дон Жуана» обіцяє стати однією з найгучніших подій нового театрального сезону. Постановники переконані: глядачі побачать не традиційну версію класичної опери, а сучасну й багатошарову історію, де музика Моцарта поєднається з актуальними образами та новим сценічним прочитанням. Чекати залишилося недовго!
Фото Валерія Кравченка.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Драмікомі відбулася прем’єра вистави «Аліса в пошуках себе».
