Безпритульних тварини у місті побільшало. Рятуючись від війни, люди привозять тварин до Дніпра і часто залишають їх на вулицях, коли не можуть знайти варіанти житла, або з інших причин. Безпритульних собак підгодовують містяни, через що створюються зграї, які, захищаючи свою кормову територію, нападають на перехожих. Комунальники роблять все можливо, щоб таких випадків стало менше і застерігають містян дотримуватись правил безпеки. Про те, чому у Дніпрі зростає кількість нападів собак, і як убезпечити себе від неприємних інцидентів, розповість «Наше місто».
Хвостаті терористи напали на театрального костюмера
На жаль, не кожна собака — друг людини. Бувають ситуації, коли милі песики стають злими та агресивними. У лютому цього року в таку ситуацію потрапила Яна Бережна, начальниця костюмерного цеху Дніпровського академічного театру драми і комедії.
— Вранці, десь о 10-й годині, я йшла на роботу через парк Глоби, — розповідає постраждала. — Лютий, холодно, у парку порожньо. Ніщо не віщувало небезпеки. Побачила неподалік зграю собак, як мені потім сказали, їх було 11. Ну собаки й собаки — лежать собі, нікого не чіпають. Я їх теж не чіпаю й не боюся. Але тут вони помічають мене, зриваються з місця і з диким гавкотом оточують. Одна забігла ззаду й вкусила за ногу. Було не стільки боляче, скільки страшно: що я можу зробити проти цілої зграї великих злих псів? Від страху я закричала, і вони кинулися врозтіч.
Найстрашніше залишилося позаду. На роботі колеги почали радити, як діяти з раною. Попутно з’ясувалося, що ці собаки нападали на багатьох, когось у театрі теж кусали, але до лікаря ніхто не звертався: мовляв, вони чиповані, а отже, здорові. Але Яна Володимирівна звернулася до лікарні.
— Знову покусана, — не здивувався лікар. — Де і коли?
Як з’ясувалося, про хвостатих терористів у парку він уже чув.
— Мені промили рану господарським милом, залили бетадином (якщо що — це алгоритм першої допомоги) і розписали схему щеплень, — продовжує театральна костюмерка. — З полегшенням дізналася, що зараз уже не роблять 40 уколів у живіт. Роблять у руку, всього п’ять разів протягом місяця, але суворо за графіком. Приємного мало. У мене, наприклад, піднімалася температура, з’являвся різь в очах, ломота в тілі, руки й ноги зводило судомами. Втім, уколи можна було й не робити. Натомість запропонували поспостерігати за собакою 10 днів: якщо виживе — значить, здорова. Але я обрала щеплення — не встигла познайомитися з тією єдиною із зграї, яка мене вкусила.
Рана загоювалася два місяці. Слід залишився. Чи зникне він колись — невідомо.
Дніпрянці ще пощастило. Відомо ж, що собачий укус пов’язаний із високим ризиком інфікування рани, а також загрозою зараження сказом.
Після лютневого інциденту ледь не сталася повторна атака. Врятував ультразвуковий свисток.
— До речі, ті самі собаки якось спробували напасти на мене ще раз, але я вже була озброєна свистком, — зазначає костюмерка ДРАМіКОМу. — Свиснула! Допомогло: вони зробили вигляд, що біжать у своїх справах. Якщо у вас немає такого свистка, придбайте електрошокер — його звук відлякує собак. У крайньому разі під час нападу голосно кричіть. Але краще, звісно, озброїтися, бо хвостатих бандформувань у нас більш ніж достатньо.
Від безпритульних тварин постраждала норкова шуба акторки
Паркові собаки відзначилися не лише в описаному випадку. Взимку місцеві пси пошарпали відому дніпровську артистку Людмилу Журавель. Точніше, не саму акторку, а її дорогу шубу. Неприємна історія!
Людмила — жінка з характером. З харизмою. І ще з багатьма чеснотами. Її героїні — найчарівніші та найпривабливіші. І з людьми, і з тваринами вона легко знаходить спільну мову. Собака — чотирилапа партнерка акторки у «Макбеті»! Але одного разу собаки не пошкодували й талановиту артистку.
— Я собак не боюся! — констатує Людмила Журавель. — Жила у приватному секторі, і в нас завжди були собаки. Причому не маленькі! Не боюся, хоча в дитинстві випадково зачепила дверима нашу кавказьку вівчарку, та клацнула зубами й прокусила мені підборіддя. Тоді довелося пережити кілька операцій. Обличчя зашивали довго й болісно. Але на улюбленицю не ображалася. Розуміла, що вона вкусила з переляку. Вівчарка була вже стара. Напевно, не зорієнтувалася і сприйняла мене за чужу. Потім вона усвідомила помилку, дуже переживала. Навіть голодувала. Тож із собаками в мене все рівно. Без образ. Але того вечора з місцевими песиками сталася невелика пригода.
Увечері після вистави Людмила чекала колегу біля театру, але собача зграя з’явилася раніше.
— З боку парку назустріч вийшли дев’ять, а може, й десять песиків, — розповідає постраждала. — Почали гавкати. Стою — не рухаюся. Знаю: коли собаки гавкають, краще їх не провокувати. Але тут вони щось помітили, заметушилися й кинулися на мою норкову шубу. Почали її рвати й шматувати. Та черговий вахтер відчинив вікно, голосно крикнув — і зграя розбіглася. Шубу, звісно, шкода. Але, що поробиш — могло бути й гірше. Потім мама зашила пошкоджені місця. А я на китайському сайті придбала про всяк собачий випадок відлякувач. Нікого не боюся!
Кажуть, були й інші випадки собачої агресії. Чому дворняги неодноразово нападали на працівників театру? Найімовірніше, якийсь сердобольний містянин регулярно підгодовує вуличних тварин, а вони охороняють свою їдальню.
98% чотирилапих агресорів — жертви жорстокості або байдужості людей
У Дніпрі проблема безпритульних собак залишається актуальною вже багато років. За оцінками фахівців, нині на вулицях міста може перебувати від 3-4 тисяч тварин. Водночас випадки укусів трапляються регулярно, однак спеціалісти запевняють: більшість нападів мають конкретну причину, а самі собаки далеко не завжди є агресивними.
За словами Ірини Пономаренко, начальниці відділу реєстрації тварин КП «Зооконтроль» Дніпровської міської ради, збільшення чисельності вуличних тварин часто зумовлене безвідповідальним ставленням їхніх власників.
— Люди викидають тварин, коли ті набридають, хворіють або коли господарі виїжджають, — стверджує працівниця «Зооконтролю». — Під час війни ситуація стала ще складнішою: багато хто вивозить собак із зони бойових дій, але не може знайти житло з тваринами й залишає їх на вулиці. До початку повномасштабної війни завдяки стерилізації кількість безпритульних тварин у Дніпрі вдалося скоротити майже вдвічі. Однак після 2022 року чисельність собак на вулицях знову зросла.
У КП «Зооконтроль» наголошують: повністю вирішити проблему без контролю над домашніми тваринами неможливо. В європейських країнах, де практично немає безпритульних собак, діє сувора система реєстрації, чипування та відповідальності власників.
Фахівці зазначають, що більшість випадків укусів пов’язані не з вродженою злістю тварин, а з певними обставинами. Наприклад, однією з головних причин стає захист кормової бази. Люди часто підгодовують собак біля магазинів, під’їздів, зупинок або лікарень. Тварини починають вважати це місце своєю територією й можуть агресивно реагувати на перехожих.
— Собака запам’ятовує місце, де її годують, — пояснює Ірина Пономаренко. — Якщо людина проходить повз кормову базу й нічого не дає, тварина може сприйняти це як загрозу. Може й напасти! Годувати безпритульних тварин слід осторонь місць великого скупчення людей, а після цього обов’язково прибирати миски та залишки їжі. Ще одна причина агресії — жорстоке поводження з тваринами. Багато собак стають нервовими та лякливими після побиття, знущань і постійного стресу. 98% собак, яких привозять до нас як агресивних, насправді не агресивні. Вони жертви! Перелякані, побиті й змушені захищатися.
Кінологи впевнені: агресивних порід не існує. Поведінка собаки залежить від виховання та умов утримання. Навіть великі породи, які вважаються небезпечними, можуть бути спокійними й дружніми. Водночас маленькі декоративні собаки іноді проявляють агресію через неправильне поводження.
— Із будь-яким собакою потрібно займатися — незалежно від того, важить він півтора кілограма чи п’ятдесят, — наголошує співрозмовниця.
Також у «Зооконтролі» нагадують: стерилізовані та вакциновані собаки з кліпсами зазвичай не становлять серйозної небезпеки. Такі тварини вже пройшли обробку та вакцинацію від сказу.
— Наразі в Дніпрі використовують жовті кліпси — вони означають, що собака нещодавно пройшла ревакцинацію, — підсумовує начальниця відділу реєстрації тварин КП «Зооконтроль» Ірина Пономаренко. — Якщо на вулиці помітили тварину без кліпс або зі старими кліпсами інших кольорів, мешканці можуть звернутися до нас. Наше підприємство займається виловом, стерилізацією та вакцинацією безпритульних тварин. Після карантину та обстеження більшість собак повертають на попереднє місце проживання. Повідомити про безпритульних собак без кліпс або залишити заявку на вилов можна за телефоном КП «Зооконтроль»: 098-172-85-99.
На Дніпропетровщині через напад собаки дівчинці ампутували ногу
На жаль, трапляється, що собача агресія призводить до трагічних наслідків. Така надзвичайна подія сталася на початку березня у селі Олександрівка на Дніпропетровщині. У звичайний день після уроків 13-річна дівчинка Кіра разом з однокласниками йшла додому знайомою дорогою. Неочікувано на школярку напав собака породи кане-корсо.
Постраждалу в тяжкому стані доправили до медичного закладу. Лікарі тривалий час боролися за здоров’я дівчинки, однак через тяжкість отриманих травм медики були змушені ампутувати їй ногу.
У поліції відкрили кримінальне провадження. Справу розслідують за статтею 128 Кримінального кодексу України — це необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження. Про це повідомляє Офіс Генерального прокурора України.
За даними слідства, власниця кане-корсо не дотримувалася необхідних правил утримання тварини на території приватного домоволодіння. Правоохоронці зазначають, що порода собаки належить до категорії, яка потребує посиленого контролю та додаткових заходів безпеки.
Відомо, що керівник Слобожанської окружної прокуратури затвердив та направив до суду обвинувальний акт стосовно власниці собаки.
Що робити, якщо вас вкусив собака: поради адвоката
Напади собак на людей залишаються актуальною проблемою для українських міст, зокрема й для Дніпра. Особливо складно постраждалим буває не лише отримати допомогу, а й домогтися покарання власника тварини або компенсації збитків.
— Складність будь-якого процесу завжди полягає у доказах, — розповідає Станіслав Ліфлянчик, відомий дніпровський адвокат. — Постраждалі не звертаються до правоохоронних органів і намагаються вирішити питання самостійно. А потім не можуть довести причинно-наслідковий зв’язок між діями конкретного собаки та наслідками.
Адвокат зазначив, що в більшості випадків укуси собак кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Через це кримінальні провадження часто закриваються, а постраждалі залишаються без компенсації.
— Кримінальні та адміністративні процеси існують для покарання винних осіб, — пояснює юрист. — Але якщо ви хочете стягнути шкоду, якої вам завдано, потрібно подавати цивільний позов. У суді доведеться окремо доводити як сам факт нападу, так і розмір збитків — вартість лікування, зіпсованого одягу, моральну шкоду та інші витрати.
Станіслав Ігорович нагадав, що з точки зору законодавства собака вважається майном власника.
— Як би цинічно це не звучало, собака відповідно до законодавства є майном конкретної людини, — стверджує адвокат. — Часто складнощі виникають із встановленням господаря тварини. Попри існування реєстру домашніх тварин, далеко не всі власники вносять туди дані. Людина може просто сказати: «Це не мій собака, він просто біг вулицею». Тому важливо отримати контакти свідків. Згодом їхні свідчення стануть основним доказом того, що конкретний собака напав саме на вас. Також слід перевірити наявність камер відеоспостереження в районі інциденту. У Дніпрі чимало місць, де встановлені камери Ситуаційного центру. Протягом трьох днів потрібно звернутися із заявою та отримати записи з цих камер. Після нападу тварини необхідно обов’язково звернутися до поліції та зафіксувати факт події. Крім того, важливо офіційно пройти медичне обстеження й отримати підтвердження завдане шкоди здоров’ю.
Втім, краще, звісно, щоб подібних неприємностей узагалі не траплялося.
— Закон захистить вас лише в юридичній площині, але в реальному житті потрібно вміти захищатися самостійно, — резонно зазначає дніпровський адвокат. — А найнадійніший захист — електрошокер. Собак не обов’язково бити струмом. Вони бояться самого тріску.
Фото Володимира Федорищева та спікерів
