Одразу три позачергові засідання Верховної Ради 31 березня однозначно стали знаковими, пише Марія Золкіна в блозі для НВ.
Якщо доти президентській команді вдавалося маневрувати і "відбивати" закиди у внутрішньому розколі в "Слузі народу", то після цих подій це стало просто неможливо. А вчорашнє голосування у парламенті – як за кадрові питання, так і за критично важливі для співпраці з МФВ законопроекти (так званий "антиколомойський" та про земельну реформу) – остаточно засвідчило: фракція "посипалась".
Що це означає для загальної політичної перспективи? Перше за все, це закономірний результат "збирання" фракції нашвидкуруч із кандидатів, не пов’язаних між собою нічим, окрім президентського бренду. І політичну ціну за формальну, але недієздатну монобільшість доведеться сплачувати саме президенту.
Відверта відмова десятків депутатів з фракції голосувати за винесені в зал законопроекти навіть після особистого приїзду в Раду Володимира Зеленського вибиває у останнього землю з-під ніг. Безумовно розраховувати на тих, кого він завдяки своєму прізвищу завів під купол, президент більше не може. Так, уже не вперше голоси додаються іншими фракціями чи депутатами. Втім, це перший критичний випадок за каденції Зеленського, коли країна де-факто опинилася перед вибором: голос "за" або дефолт. Адже з тим, що без траншу МФВ не обійтись, довелося змиритися і самому президенту. Змиритися і зробити свій вибір: на користь платоспроможності держави, а не лояльності олігархічних груп, передусім Ігоря Коломойського, відмовляючись повертати націоналізовані банки колишнім власникам.
Читайте також: Є висока ймовірність фіналу влади Зеленського до кінця 2020 року, – політолог
Строката ковдра президентської фракції почала тріщати по швах. Додайте сюди лінії розколу у партії: демарш депутатів проти нових Мінських домовленостей Андрія Єрмака, скандал навколо нього ж щодо "продажу" державних посад, і окреслення нової, умовно проєвропейської групи з депутатів "Слуги народу" – все це б'є в першу чергу по президенту. І він вимушений буде йти на компроміси або з депутатами "монобільшості", або з іншими фракціями та групами. Це, вочевидь, кардинально змінює заплановану у 2019 році схему, за якою парламент мав реалізувати президентські ініціативи, а не "ставати в позу".
По-друге, в таких умовах співпраця навіть із "заклятими" опонентами, зокрема "Європейською солідарністю", вже не виглядає політичним самогубством. Навіть навпаки.
Коли своїх голосів та експертизи бракувало, "Слуга народу" показувала небачену доти здатність дослухатися до пропозицій своїх конкурентів. ЄС вдалось просунути всі свої правки по ринку землі. Таким чином і "Голос", і ЄС не просто зіграли роль "золотої акції" президента, а й змогли внести свої правки, що вже більше нагадує конструктивну парламентську взаємодію. Окрім цього, обидві міноритарні фракції мають інформаційний та електоральний зиск від цієї ситуації: вони вийшли переможцями. І обіцянки передвиборчі частково виконали, і перед Заходом, який слідкував за українськими перипетіями, постали як прогресивні сили.
Читайте також: Портников: Зеленский и его "слуги" больны. И эта болезнь гораздо страшнее коронавируса
Втім, якщо вчора проблему з голосами вдалося ситуативно вирішити, основні виклики для президента та де-факто залежного від нього уряду лише починаються. Як збирати голоси далі? Виходить, що фрагментація "Слуги народу" дедалі частіше вимагатиме пошуку голосів "ззовні". Березнева аналітика голосувань у ВР, підготовлена Комітетом виборців України, вже зараз підтверджує ці висновки: з 25 ухвалених у березні законопроектів тільки 7 були підтримані не менш як 226 голосами "слуг". 70% голосувань монобільшість не могла забезпечити власними голосами. А формувати навіть ситуативні альянси буде непросто, адже всі розуміють, що провали голосувань автоматично послаблюють і уряд, і президента.
Зацікавлених у цьому в парламенті не бракуватиме. Так, гучні політичні "чвари" на період карантину і гострої фази епідемії, скоріше за все, не виходитимуть на поверхню, але після них ситуація виглядатиме геть інакше. І афілійовані з Коломойським депутати, і "Батьківщина", яка "програла" битву за землю, і "ЄС" та "Голос", які розкручуватимуть тему своєї компетентності на противагу розрізненій кампанії "слуг", і навіть ОПЗЖ, які будуть зацікавлені у своїх вигодах від додавання голосів (особливо щодо конфлікту на Донбасі) – тепер всі вони перестають бути "гальоркою" Ради, а стають потрібними партнерами, з якими кожного разу доведеться домовлятися. З кожним по-своєму.
І Зеленському треба буде зробити вибір між "ситуативними голосуваннями" (то з ОПЗЖ, то з "Голосом" і навіть "ЄС") і пошуком стратегічних партнерів, хай це і не буде оформлено формально.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
