До повномасштабного вторгнення Сергій знаходив у дорогах романтику: кермував вантажівками, перевозив насіння соняшника — те саме «українське чорне золото». Утім, 24 лютого 2022 року його життя кардинально змінилося. Після останнього рейсу він повернув авто на базу й повідомив керівництву: «Я йду захищати дім». Історію захисника розповіли на фейсбук-сторінці «108 Кодацька бригада територіальної оборони ЗСУ», пише «Наше місто».
Сьогодні його знають у 108-й Кодацькій бригаді територіальної оборони під позивним «Фартовий». Він — головний водій роти, молодший сержант і людина, від рішень якої за кермом часто залежить життя побратимів.
Один із найнебезпечніших епізодів стався після висадки десанту. У рації пролунало попередження про ворожий FPV-дрон.
«Я вам скажу, джипи так швидко не їздять, як я на тому УАЗі «летів». Асфальту взагалі не торкався! Тоді було одне завдання — втримати машину, щоб хлопці з кузова не вилетіли. Вже у безпечній зоні ми сміялися, але в той момент серце було в п'ятах».
Цю історію військовий називає своєю «Формулою-1». Щоправда, замість гоночної траси — зруйнована обстрілами місцевість, а замість фінішу — врятовані життя.
Від піхотинця до рятівника на колесах
На початку війни Сергій воював у піхоті на Донеччині, брав участь у боях і мав безпосередні контакти з ворогом. Саме тоді за проявлену мужність він отримав державну нагороду: разом із добровольцями вирушив у небезпечну операцію, щоб витягнути сусідній підрозділ.
Згодом його роль змінилася — тепер він рятує життя за кермом. Одним із підтверджень цього стала відзнака Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя».
«Був випадок: троє «трьохсотих», над нами вже висять дрони. Розумів: якщо зараз не заберемо, другого шансу не буде. Йшли «на всі гроші», без гальм, крізь вогонь. Але забрали всіх».
Сергій виконує завдання у найскладніших умовах: нічні ротації без світла, орієнтація лише на пам’ять, інтуїцію та знання місцевості. Він досконало пам’ятає маршрути, знає, де можна пришвидшитися, а де — діяти обережно, щоб не видати позиції.
Його головне правило для молодих водіїв:
«Машина має бути справною, як годинник. Ти не маєш думати про двигун, ти маєш слухати небо і рацію».
Плани після перемоги
Після війни «Фартовий» мріє повернутися до мирного життя: зустрітися з побратимами за одним столом і знову сісти за кермо великої вантажівки. Водночас зізнається, що адаптація буде непростою — звички, набуті на фронті, даються взнаки і в цивільному житті.
Іноді навіть поліцейські дивуються його стилю водіння, але він лише усміхається:
«Хлопці, я просто відвик від тихої їзди».
Історія «Фартового» — це приклад того, як звичайна професія може стати справжньою місією на війні, де кожен кілометр дороги — це шанс врятувати життя.
Нагадаємо: За два місяці колектив із трьох сержантів врятував дронів на 8,5 млн грн.
Уроки перервав вибух: як хлопець у Дніпрі надавав першу допомогу постраждалим сусідам після атаки.
Раніше ми писали: З клініки — в окоп: історія бойового медика з ТрО Дніпра.
Читайте також: Блекаути та хіміотерапія під час тривог: лікар з Дніпра розповів про роботу онковідділення під час війни.
Також читайте, від повістки до штурмів: історія бойового медика із позивним «Термід» із 25-ї бригади.
Фото: «108 Кодацька бригада територіальної оборони ЗСУ».
