Урочисте проголошення об’єднання УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві, 22 січня 1919 року
Для українського народу, позбавленого власної державності й розділеного між могутніми імперіями, ідея соборності завжди була визначальною. Мене одночасно дивує і захоплює думка про те, що розділені українці усвідомлювали себе як єдиний народ.
Втім, жодні географічні межі не змогли роз'єднати народ, об'єднаний спільною мовою та культурою як фундаментом державності. На цьому я наголошую і сьогодні. "Мова об'єднує" – це не просто пишний вислів. Це факт, доведений нами самими понад сто років тому.
"Україна була, єсть і буде завсіди окремою нацією, і як кожна нація, так і вона потребує національної волі для своєї праці й поступу… Для нас, свідомих українців, єсть один український народ. Україна австрійська і Україна російська однак нам рідні, і жодні географічні межі не можуть роз’єднати одного народу, і аби була у нас моральна міць, то ні нас не зможуть відірвати від Галичини, ні Галичини від нас, бо ідеї, духу розірвати на два шматки не можна, як нічим не можна спинити Дніпрової течії: вона завжди опиниться у морі, які б перепони не були" – із політичного маніфесту "Братства Тарасівців".
Шлях до соборності був зовсім непростим. Імперії, що розділяли наш народ, сприймали людей, які говорили про можливість об’єднання української нації в межах однієї держави, за невиправних мрійників, а саму цю ідею – абсурдною.
Не завжди чітко бачили наш шлях до єдності та незалежності й українські провідники. Проте сто один рік тому, попри кровопролитні бої, що тривали на території нашої держави, попри зазіхання загарбників зі всіх сторін, таки стало можливим об’єднання українських земель.
22 січня 1919 року на Софійській площі у Києві було проголошено Акт Злуки. На честь об'єднання українських земель було проведено велике народне віче та військовий парад.
Того дня маніфестації у Києві та в регіонах вражали. Це яскраво засвідчують світлини, які представив Український інститут національної пам’яті.
Урочиста маніфестація з нагоди проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР на Софійській площі в Києві
Читайте також: 101 річниця Злуки: Україна відзначає День Соборності
"Громадяне! Тільки тоді ми будемо кричати "Слава!" вільними грудьми, коли зміцнимо нашу владу, коли настане спокій нашій землі. Всі, як один чоловік, станьте плечем до плеча на оборону рідного краю від ворогів наших. Я як Отаман всього війська Українського кажу вам, що зо всіх боків оточені ворогами. Не слів, а діла чекає від вас Українська Народня Республіка. Доведіть своєю чесною роботою свою любов до неї, доведіть, що ви гідні сьогодняшнього свята. Я сам буду кричати з вами "Слава!", коли ні одного ворога не буде на нашій території. Перед вами пройшло Українське Республіканське Військо, котре не щадить свого життя й сил у боротьбі з ворогами. Допоможіть же і ви йому одежою, харчами. Підтримайте ж Республіку, котрій ви кричите "Слава!", не словом, а ділом", – із виступу Симона Петлюри, члена Директорії УНР, 22 січня 1919 року.
Голова Директорії УНР Володимир Винниченко та член Директорії Симон Петлюра під час молебню з нагоди проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР, 22 січня 1919 року
"Світла Директоріє і Високий Уряде Української Народної Республіки! На цій історичній площі… стоїмо оце ми, законні й вольними голосами нашого народу вибрані представниками Західної України, а саме Галичини, Буковини і Закарпатської Русі, та доносимо Вам і заявляємо прилюдно перед усім народом України, перед усім світом і перед лицем історії, що ми … власною волею хочемо і бажаємо обновити національно-державну єдність нашого народу, що існувала за Володимира Великого та Ярослава Мудрого, – до якої стреміли наші великі гетьмани Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко та Іван Мазепа. Від сьогодні Західна Україна лучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло, соборну та суверенну державу", – із промови голови галицької делегації Льва Бачинського. Київ, 22 січня 1919 року.
Святкування об’єднання українських земель у Калуші
Представники Армії УНР на святі з нагоди об’єднання УНР і ЗУНР в Коломиї. Січень 1919-го
Вояки з Наддніпрянської України святкують об’єднання УНР і ЗУНР у Стрию
"От військові оркестри заграли "Ще не вмерла"! На дзвіниці Софії загув дзвін. Серед натовпу рух і чути голосне: "Слава!… Їдуть!… Їдуть!… То Директорія!…" Та от усе стихає, як на команду. Люде знімають шапки: по чотирьох кутах площі чотири диякони читають Акт Злуки усіх українських земель во єдине тіло. І сльози навертаються мені на очі…" – згадував український громадсько-політичний діяч Віктор Андрієвський у своїх мемуарах "З минулого".
Універсал Директорії УНР про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою 22 січня 1919 року
Після проголошення Акту Злуки ЗУНР змінила назву на Західну область УНР. Уряд Української Народної Республіки надавав фінансову допомогу західним теренам Україні на закупівлю продовольства, налагодження транспортної системи, військове будівництво та розвиток культури. Було налагоджено поштовий зв’язок за внутрішніми тарифами.
Вирізка з газети "Народна воля" про встановлення внутрішнього тарифу на поштову кореспонденцію з Галичиною, 7 січня 1919 року
Читайте також: Знову сфальшивив, зеро – Кіпіані про вітання Зеленського
Натомість УГА влітку 1919 року підтримала Армію УНР в боротьбі з "білими" та "червоними" росіянами, спільними зусиллями дісталися Києва.
"По злуці українських земель кожний ворог стає спільним українським ворогом і проти його посягань повинні спільно стати всі українці. В українсько-польській війні поможе Велика Україна галичанам одягом і воячим приладдям. Дещо вже переслалося, багато що поспіє, а в потребі прийдуть брати з-над Дніпра, щоб відперти спільно ляцького наїзника, щоби спільно пролитою кров’ю звільнити на ділі соборність усіх українських земель…" – із промови міністра УНР Микити Шаповала в Золочеві перед вояками УГА, січень 1919 року.
Стаття в газеті "Нова Рада" із закликом записуватися добровольцями для збройної допомоги галичанам, 9 листопада 1919 року
Однак війна стала головною причиною, чому не вдалося реалізувати Акт Злуки. Вже за місяць Київ зайняли більшовики, а урядові установи УНР змушені були покинути столицю. Згодом більшу частину Західної області УНР окупували польські війська, Північну Буковину – румунські, Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Загарбники розривали Україну з усіх сторін.
Мапа України, представлена на Паризькій мирній конференції 1919 року
"Та попри це, дата 22 січня 1919-го стала символом демократичного, цивілізованого збирання земель в одній суверенній державі, а ідея соборності України – визначальною для наступних борців за незалежність України. Відзначаючи 71-річницю Акта Злуки, 21 січня 1990 р. мільйони українців утворили "Живий ланцюг" між Львовом і Києвом, продемонструвавши єдність української нації, її бажання жити в самостійній державі", – йдеться на сайті УІНП.
"Як воно не складеться в ближчим часі, а сьогоднішнє з’єднання України в одну державу після 700-літньої розлуки єсть величезної ваги річ", – зі спогадів українського громадського діяча, мецената Євгена Чикаленка "Щоденник (1918–1919)".
"Це від часів Ярослава Мудрого перший раз усі українські землі, теоретично й бодай декляративно, знайшлися разом як одна державна цілість. День цей буде отже інспірацією українського народу на так довго, поки він не осягне повного обєднання у самостійній і соборній Україні. В тому вага цієї події", – писав український громадсько-політичний діяч, дипломат Лонгин Цегельський у книзі "Від легенд до правди".
Ці слова вважаю пророчими й правдивими.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
