«Скрепи» імперської історії. Чому вони досі панують у музеях України?

914

Четвертий том (1903 року) оригінального видання десятитомної монографії "Істория України-Руси" в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського, Львів

І вкотре нас беруть сумніви після відвідання екскурсії в Софії Київській: Україна – це незалежна держава чи імперська колонія? Бо вкотре провідний екскурсовод історико-культурного заповідника Олександр Тіточка повідомляє, що "Софійський собор – головний храм древньослов’янської держави Київська Русь".

Чому ж ідеологічні "скрепи" такі непорушні? Адже давно відомо, що термін "Київська Русь" – міф, який вигадали у Москві. Упродовж століть царська імперія вправно ним маніпулювала, пропагуючи "єдиную общерусскую историю" з її поетапними складовими: Київської-Владімірскої-Московскої Русі. І що Київська Русь у цій фіктивній трійці відігравала базову роль "колиски трьох братніх народів". Де старшим братом московські ідеологи призначили Росію і переписали на неї всю історичну, культурну та духовну спадщину тисячолітньої Русі, пишуть журналісти у блозі на сайті "Радіо Свобода".

Але ще на початку ХХ століття цю імперську брехню блискуче спростував видатний історик Михайло Грушевський.

Він науково обґрунтував, що: "Общерусскої" історії не може бути, як нема "общерусскої" народності… Ми знаємо, що Київська держава, право, культура були утвором одної народності, українсько-руської, Володимиро-Московська – другої, великоруської!"

І визначні фундатори української музейної справи (на відміну від сучасних музейників) Федір Ернст, Вадим і Данило Щербаківські у 1920–1930-х роках у своїх працях давній період нашої державності іменували лише як "Київська держава" або "княжа Україна-Русь".

Читайте також: Ідея Соборності України: генезис, еволюція та реалізація

Хоча тривало це недовго – адже радянська імперія, як і царська, могла утверджуватися лише на міфах та брехні. І тому комуністи невдовзі замордували і Грушевського, і національно свідомих музейників, їхні праці заборонили, а 1934 року більшовицький міністр освіти Затонський (до слова, ще 2 роки тому в КНУ імені Шевченка вшановували його пам’ять) у виступі на сесії Всеукраїнської академії наук заявив:

"Ми будуємо в Україні культуру соціалістичну, що її носієм є український пролетаріат. Ось чому ми так різко розходимось в будівництві української культури з тими, хто намагається протягти безперервну "золоту нитку" від великокняжої Київської України-Руси через Петра Могилу, "батька" Хмельницького й Центральної Ради до наших днів".

Таким чином комуністи реанімували міф про Київську Русь. І сьогодні (тобто на 29-му році незалежності) за нього палко агітують музейники Софії Київської, Києво-Печерської лаври, Музею історії Києва і Національного музею історії. Два останні до всього ще й презентують Київ як "столицю Давньоруської держави".

Читайте також: Концтабір "Береза Картузька" і "важкі питання" відносин між поляками, євреями та українцями

Шановні читачі, як ви думаєте, звідки ця назва? Як виявилось – із підручників історії для школярів Росії. Цитуємо розділ з примірника для 6-го класу:

Невже працівники українських музеїв не знають, що українські школярі вивчають історію держави за навчальною програмою Міністерства освіти та науки України, де зокрема зазначено:

"Орієнтовний перелік важливих фактів (явищ) історії України для роботи зі шкалою часу:

Київська держава (княжа Русь-Україна. ІХ–ХІІІ ст.); Королівство Руське (Галицько-Волинська держава. ХІІІ – середина ХІV ст.); Козацька республіка / Військо Запорозьке / Гетьманщина (середина ХVІ – ХVІІІ ст.); творення нової України, держава Україна (ХІХ–ХХ ст.)"

Отже, постає логічне запитання: на інтерес якої країни працюють українські музейники?

Згідно з рішенням українського уряду, нині відбувається будівництво фортифікаційної стіни по лінії українсько-російського кордону. Але чи захистить вона державу, якщо у головах великої частини її громадян відсутній головний оборонний мур – національна самоідентифікація?

І насамкінець. Панове музейники, якщо ви бажаєте переможного завершення війни і повернення окупованих територій – популяризуйте українську історію. Якщо ні, то принаймні перед екскурсіями чесно попереджайте, що працюєте за інструкціями царя Петра та генсека Йосипа Сталіна.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube

Предыдущая статьяИсторический перекресток путинской России
Следующая статьяОснований завидовать немецким коллегам у украинских железнодорожников нет