У Дніпрі вже кілька років працює клуб «Милосердя і молодь народної творчості», який об’єднує жінок, закоханих у рукоділля та добрі справи. Майстрині власноруч виготовляють іграшки, коврики, сумки й декоративні вироби, які передають дітям-переселенцям, важкохворим людям і благодійним організаціям. Деякі їхні роботи навіть були представлені на виставках за кордоном.
Заснувала клуб дніпрянка Любов. Саме вона об’єднала навколо себе знайомих жінок, які хотіли не лише знайти нове хобі, а й бути корисними іншим. Зустрічаються майстрині у медичному центрі «Ала Атлантіс», де їх прийняли з особливою теплотою.
«Нам дозволили приходити в цей медичний центр. Тут тихо, тепло, затишно. Ми вже третій рік тут працюємо і дуже вдячні Оксані Анатоліївні, що вона нас прихистила», — розповідає засновниця клубу Любов.
За словами жінки, головна мета учасниць — зробити життя інших людей трохи світлішим.
«Що можемо — те й робимо, аби хоч трохи скрасити людям життя», — каже вона. — До нас приходять на чаювання, приносять смаколики. Ми спілкуємося, а тим, хто приходить у гості, даруємо свої вироби».
Особливість клубу в тому, що більшість робіт створюють із паперової лози — старих газет і журналів. Прочитане не викидають, а дають йому друге життя.
«Газету прочитали — усе корисне з неї взяли. І замість того, щоб викидати, робимо з неї прикраси, килимки, іграшки, малюнки, петріківський розпис. Краще так, ніж щоб папір валявся на вулиці», — пояснює Любов.
Одного разу майстрині навіть виготовили вазу з газети «Наше місто» і подарували її редакції.
«Перші вироби ми почали робити саме з газети “Наше місто”. Я зателефонувала Олені Місник, розповіла, що ми не засмічуємо місто, а створюємо красу. Вона запросила нас до редакції, і ми прийшли зі своїми роботами», — згадує засновниця клубу.
«Ця ваза універсальна — можна покласти цукерки або поставити квіти».
Ще одна майстриня клубу — Людмила. Вона виготовляє сумки зі звичайних пакетів після покупок: нарізає їх на смужки, скручує в клубочки й в’яже гачком.
«Труднощів не виникає. Це приносить задоволення і заспокоює», — ділиться Людмила. Коли даруєш таку річ і бачиш радість людини, розумієш, що зробила щось потрібне».
Усі майстрині почали займатися рукоділлям уже після виходу на пенсію. Кажуть, хотіли знайти заняття для душі й водночас допомагати іншим.
«Пішла на пенсію — стало нудно. Мене запросили сюди, і я залишилася», — розповідає майстриня Ганна. Мені більше подобається допомагати людям, бути корисною. До того ж це легко й корисно — працює моторика рук».
Сьогодні клуб «Милосердя і молодь народної творчості» продовжує розвиватися. Майстринь запрошують проводити майстер-класи, а самі учасниці сподіваються, що до їхньої справи долучатиметься дедалі більше людей. Адже добро, зроблене власними руками, має особливу цінність.
Фото автора.
