На жаль, російсько-українська війна позбавила даху над головою сотні тисяч людей. Стало більше бездомних і в Дніпрі. За допомогою безпритульні люди звертаються до відділення для бездомних та осіб із низьким рівнем доходів на вулиці Лоцманській, 22-А. Про це повідомляє «Наше місто».
Безпритульним надають у Дніпрі реальну допомогу: від документів до тимчасового житла.
— Складно сказати скільки бездомних людей зараз у Дніпрі, — розповіда Максим Єрьоменко директор КУ Центр реабілітації та соціальної допомоги «Крок назустріч». — Нагадаю, що бездомні, яких бачимо в місті, — не тільки дніпряни, а й жителі інших регіонів країни, які втратили житло через російську агресію. Можна лише сказати про тих, хто звернувся до нас по допомогу. У 2025-му — 1106 осіб, а роком раніше — 1200. Переважно ми надавали консультаційні послуги, допомагали відновлювати документи. Звичайно, багато хто потребував ночівлі. Особливо це актуально взимку, коли залишатися на вулиці — смерті подібно.
Допомогти всім просто неможливо. У відділення для бездомних та осіб із низьким рівнем доходів на вулиці Лоцманській, 22-А обмежені можливості: лише 60 місць-ліжок.
— За законом, бездомний може перебувати на обліку й отримувати послуги у відділенні протягом шести місяців, — розповідає Максим Володимирович. — Через пів року ми людей не виганяємо на вулицю, але, зрозуміло, що це не може тривати вічно. Тому намагаємося допомогти людині соціалізуватися. Працевлаштуватися, отримувати пенсію, хоча б мінімальну. Нехай невеликі, але все-таки гроші! Одним потрібно відновити паспорт, іншим оформити інвалідність. Проблем маса.
Втім, із їхнім вирішенням виникає чимало труднощів. Іноді найнесподіваніших. Зламані долі, болісна недовіра до всіх і до всього, розладнаний психічний стан і букети хвороб — дають про себе знати.
— Тут важливо розуміти, що працюємо з людьми, такими ж, як і всі ми, — продовжує керівник центру «Крок назустріч». — Ставитися до них із розумінням і терпінням. Без будь-якої зневаги й поблажливості. Тоді й вони віритимуть, що зміни на краще можливі. Була в нас історія, коли ми намагалися відновити паспорт чоловікові з прізвищем Браженко. Але все марно. Жодних слідів не знаходимо. І тут він зізнається, що справжнє його прізвище — Ложенко. Пояснив, що сумнівався говорити правду, раптом компромат якийсь знайдуть. Мало що. Потім зрозумів, що все чесно, без підвохів і відкрився. Допомогли йому з паспортом, з оформленням інвалідності, став отримувати виплати. Чудово!
Трапляються й справжні хепі-енди. Як у кіно!
— Одного разу жінка із заходу України й чоловік, здається, із Запоріжжя, які перебували в нашому відділенні, не просто познайомилися й подружилися, а створили сім’ю, — згадує Максим Єременко. — Знайшли роботу, отримали кімнату в гуртожитку. Ну а майбутнє залежить від них самих!
Раніше ми писали проте, що у Дніпрі відкрили пункт обігріву для безпритульних людей.
Фото Валерія Кравченка
