Чи безпечно дітям користуватися соціальними мережами — питання, яке турбує сьогодні майже кожну родину. В епоху TikTok, Telegram і Instagram навіть молодші школярі проводять значну частину життя онлайн. До речі, дуже часто вони беруть приклад з батьків або старших сестер та братів. Водночас психологиня з Дніпра Елла Загребельна пояснює: різниця між тим, як соцмережі впливають на дітей і дорослих, — колосальна. Про це вона розповіла виданню «Наше місто».
— Вплив соцмереж на мозок дитини і дорослого суттєво різниться, — каже Елла Загребельна. — Справа в тому, що мозок дитини перебуває у процесі формування, особливо емоційна сфера, яка завершує розвиток приблизно у 12 років. Тому до цього віку дитина не може критично аналізувати інформацію, вона сприймає її через емоції. Якщо контент яскравий і викликає сильні почуття — діти легко підсаджуються на нього. TiкToк, інстаграм чи телеграм приваблюють саме емоціями, швидким задоволенням, лайками. При цьому кожен лайк — це короткий сплеск дофаміну, відчуття визнання, якого хлопці та дівчата хочуть ще і ще. А якщо мозок не сформований, залежність виникає дуже швидко. Дорослі теж реагують подібним чином, але здатні контролювати себе. А діти зазвичай ні.
Психологиня пояснює: небезпека полягає не лише в емоційній залежності, а й у браку критичного мислення. Діти часто не усвідомлюють, що будь-яка соцмережа має свої ризики — від кібербулінгу до маніпуляцій. І хоча реєстрація у більшості платформ дозволяється лише з 14–16 років, на практиці малеча потрапляє туди значно раніше — часто з допомогою самих батьків.
— Ми маємо розуміти, що в кожній соцмережі — свої правила й вікові обмеження, — пояснює фахівчиня. — Наприклад, Instagram і Facebook офіційно дозволяють реєстрацію з 16 років, TikTok — із 13. Якщо дитина там є раніше, це означає, що її туди впустили дорослі. Тому відповідальність за це — теж на дорослих. В Україні є чудова організація “Ла Страда”, яка займається саме питаннями кібербезпеки дітей: вони навчають, як уникати грумінгу, секстингу, булінгу. Я сама проводила за їхніми програмами тренінги для школярів — від першого до одинадцятого класу. Ми говорили про те, чи варто викладати свої фото, кому вони можуть потрапити і як цим можуть скористатись шахраї. Це не про заборони — це про усвідомлення ризиків.
Під час своєї роботи зі школярами Елла Загребельна неодноразово стикалася з реальними випадками, коли необережність у соцмережах призводила до серйозних наслідків. Одна з історій, каже психологиня, досі їй згадується. Восьмикласниця з Дніпра стала жертвою шантажу після того, як потрапила в пастку онлайн-знайомств.
— Дівчинка познайомилася з кимось цікавим для неї у мережі, — розповідає психологиня. — Спочатку це було звичайне листування, а потім її переконали надіслати особисті фото. Згодом почався шантаж: їй погрожували, що фото розповсюдять, якщо вона не заплатить гроші. Для її матері це був шок. Добре, що дитина все ж таки звернулася по допомогу — кіберполіція втрутилася. Але цей випадок змусив мене ще раз переконатися: контроль має бути постійним. Батьки повинні знати, в яких мережах зареєстрована дитина, з ким вона спілкується, який контент дивиться. Ми не можемо повністю заборонити соцмережі — вони частина навчання і нашого життя. Багато вчителів роблять цікаві навчальні ролики для своїх учнів у тому ж TikTok. Але контроль, довіра й розмова — ось що рятує від біди.
Поради батькам від Елли Загребельної
— Пояснюйте, а не забороняйте. Заборона лише викликає спротив. Розкажіть дитині, чому варто бути обережною, які ризики є в різних платформах.
— Контролюйте з довірою. Перевіряйте, в яких соцмережах зареєстрована дитина, але робіть це не як поліцейський, а як союзник.
— Увімкніть батьківський контроль. Використовуйте налаштування безпеки на гаджетах і в соцмережах — обмеження часу, контенту, контактів.
— Говоріть про небезпеку кібербулінгу та грумінгу. Дитина має знати, що може завжди розповісти вам про підозрілу ситуацію без страху бути покараною.
— Навчіть критичному мисленню. Обговорюйте новини, тренди, блогерів — допоможіть дитині відрізняти правду від маніпуляції.
— Давайте альтернативу. Якщо обмежуєте гаджети, запропонуйте живе спілкування, спорт, творчість — те, що приносить задоволення.
— Будьте поруч. Дитина не потребує тотального контролю, вона потребує уваги, довіри і впевненості, що поруч є дорослий, який захистить.
Фото з відкритих джерел.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, чим зайняти дитину, коли довго немає світла.
