Україна сьогодні перебуває в гіршому становищі, ніж у листопаді минулого року. Зокрема, її війська виснажені, запаси зброї закінчуються, а західна громадськість більш поляризована щодо надання подальшої підтримки.
Про це пише у матеріалі для The Washington Post оглядач Джейсон Віллік.
Він вважає, що прихильникам України необхідно переосмислити свою теорію перемоги. Він аргументує до статті головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного, який в інтерв'ю Economist заявив, що контрнаступ України, в який Захід поклав великі надії та мільярди доларів, навряд чи зможе досягти вирішального прориву, оскільки ситуація зайшла у глухий кут.
Віллік зазначає, що члени Конгресу від Республіканської партії, які проголосували проти законопроектів про допомогу Україні, зазнали широкої критики з боку зовнішньополітичної еліти Вашингтона.
У гіршому випадку вони представлені як авторитаристи, які хочуть, щоб президент росії володимир путін виграв; у кращому випадку вони є ізоляціоністами, які не розуміють історичної ролі Сполучених Штатів у світі.
Автор пише, що деякі республіканці, які скептично ставляться до допомоги Україні, безсумнівно, належать до цих категорій. Але інші мають обґрунтовані занепокоєння щодо життєздатності стратегії США. Голосування за допомогу є одним із небагатьох важелів впливу Конгресу на зовнішню політику адміністрації президента.
"Нещодавній лист до адміністрації Джо Байдена від групи республіканців Палати представників наполягає на тому, що до того, як Конгрес схвалить збільшення фінансування, "ми повинні зрозуміти кінцеву мету та критерії виходу" — навряд чи зухвалий запит", — пише автор.
Він зазначає, що контрнаступ України мав забезпечити політичну підтримку Києва, довівши, що він може відвоювати втрачені території. Але тепер прихильникам України може знадобитися новий аргумент: Україна не відвойовує значну територію, і допомога необхідна на невизначений термін, щоб запобігти нищівній поразці.
"Вікно для вигідного для України врегулювання шляхом переговорів — якщо воно колись було — безперечно закрилося, оскільки росія бачить поле бою в технологічному глухому куті, на якому вона має довгострокову перевагу в живій силі. Україні тепер потрібно пережити росіян; путін не безсмертний, а авторитарна зміна влади може бути непростою", — зазначає оглядач.
Віллік вказує, що США не можуть визнати незаконні завоювання путіна, але, можливо, їм доведеться повернутися від мрій про перемогу до підготовки життя в глухому куті.
"Глухий кут у Першій світовій війні закінчився вступом США до війни. Але в Сполучених Штатах на практиці немає бажання прямо воювати з росією. Перемога росії в Україні була б жахливим ударом по інтересах США, але не настільки жахливим, щоб ризикувати ядерною війною", — додає він.
Автор пише, що амбіції зовнішньополітичного істеблішменту США щодо переможеної росії, на противагу виснаженню, яке розвинулося натомість, відображають класичну стратегічну неспроможність. Якби адміністрація сформулювала досяжний фінал і план його досягнення, опір Конгресу допомозі Україні міг би перестати зростати.
"Більшість у Конгресі розглядає росію як супротивника Америки та розуміє важливість незалежної України. Має бути можливість згуртувати більшість Конгресу навколо цього спільного бачення. Але в міру того, як контрнаступ згасає, прихильникам України доведеться переглянути свій політичний підхід", — пише Віллік.
Він зазначив, що просто висміювати чи поблажливо ставитися до скептиків уже не вийде.
"Вони не є проблемою, проблемою є стратегія. Можливо, підтримка Конгресу може допомогти виробити більш довговічну", — додає автор.
