Європа вкладає сотні мільярдів євро у переозброєння, однак гроші не куплять досвід сучасної війни та щоденної адаптації зброї до РЕБ, ППО та нову тактику противника. У чому полягає головна перевага українського battle-proof, розбирався УНН.
Деталі
Європейська підготовка до війни виходить за межі військових штабів. Як зазначила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, країни мають бути готові до гібридних російськиї атак. Польський прем'єр Дональд Туск заявив що розвідданні країни свідчать про підготовку російсією атак із використанням дронів або ракет проти країн НАТО, які підтримують Україну. Німецьке МЗС, зі свого боку, говорить про "довгу серію" спроб росії дестабілізувати, залякати та атакувати Європу.
У Данії ситуація дійшла до небезпечного інциденту: у вересні російський військовий корабель випустив сигнальні ракети в бік данського військового гелікоптера, який фотографував судно в міжнародних водах. Копенгаген після цього прискорив черговий пакет військової допомоги Україні.
Водночас наприкінці серпня в НАТО заявляли, що загрози реального нападу наразі не бачать. Проте на східному фланзі Альянсу країни дедалі більше вкладають в підготовку до потенційної війни.
І ця підготовка стає дедалі предметнішою. Німеччина працює над сценарієм, за яким, в умовах війни, може знадобитися лікувати до тисячі поранених військових на добу, та готує евакуацію залізницею, автобусами й літаками. Польща у липні провела загальнонаціональні навчання ALARM-26 з перевірки систем оповіщення та сирен. Десять держав Північної Європи та Балтійського регіону вже домовилися спільно планувати транскордонну евакуацію цивільного населення на випадок великої кризи або війни. Литва тим часом будує біля Сувальського коридору укріплену енергетичну підстанцію, ключове обладнання якої захищатимуть від потенційних ударів дронів посиленими бетонними конструкціями.
Німеччина і Швеція проводять навчання Silver Wotan на Готланді20.09.26, 20:28 • 4440 переглядiв
Очевидно, Європа готується до нової для себе безпекової реальності й готова вкладати в це сотні мільярдів євро. За ці гроші можна побудувати заводи, закупити обладнання, збільшити армії, виробництво боєприпасів і профінансувати нові розробки. Але є те, чого не можна придбати навіть за необмежений бюджет — досвід реальної високоінтенсивної війни.
Україна цей досвід уже має. Причому йдеться не лише про військових, які більше чотирьох років воюють проти одного з найбільших арсеналів світу, а й про українських виробників зброї.
Battle-proof
Їхні розробки щодня проходять перевірку не на полігонах, а в умовах реальної протидії російських РЕБ, ППО, розвідки та постійної зміни тактики противника. Саме цей досвід сьогодні формує одну з головних конкурентних переваг українського defence-tech — battle-proof.
Співзасновник компанії "Флай Груп Україна" ТМ "Контра Дрон" Андрій Яковчук пояснює: найпростіший індикатор справжнього бойового гартування — це повторний запит на цю зброю від військових.
Справжній статус battle-proven визначається не відміткою в пресрелізі про "тестування на фронті", а стабільним органічним запитом від самих військових — коли підрозділи системно повертаються із проханням: "Дайте ще саме цей виріб
— зазначив Яковчук у коментарі УНН.
Ба більше, зброя має не лише виконувати заявлену функцію, а й працювати всередині реальної бойової екосистеми: інтегруватися із системами ситуаційної обізнаності та зв'язку, витримувати польові умови, швидко ремонтуватися і мати адекватну для війни на виснаження собівартість.
Саме тому український досвід сьогодні складається не лише з даних про дальність, точність чи швидкість зброї. Він включає тисячі дрібних факторів, які неможливо повноцінно змоделювати на полігоні: роботу під реальним РЕБ, зміну частот противником, погодні умови, помилки операторів, ремонт у польових майстернях, взаємодію різних систем і постійне виникнення нових засобів протидії.
Як фронт змінює зброю
Старший аналітик Українського центру безпеки та співпраці Антон Земляний називає головною перевагою української оборонної індустрії максимально коротку дистанцію між проблемою на фронті та інженером, який має її вирішити.
Коли ми беремо якийсь продукт і випробовуємо його в умовах реального бою — у протидії засобам РЕБ, ППО чи іншим можливостям противника — ми отримуємо найкоротше плече по лінії "виробник — фронт — відгук — фідбек — знову виробник". Українські виробники постійно можуть на основі бойового досвіду посилювати наші бойові спроможності та покращувати свою зброю
— пояснив Земляний УНН.
Проблема для класичної оборонної промисловості полягає в тому, що швидкість технологічних змін сучасної війни подекуди стала швидшою за традиційний цикл розробки та закупівлі озброєння.
За словами Земляного, для окремих систем, особливо безпілотників, актуальність конкретного технічного рішення може втрачатися вже за три-шість місяців.
Постійно відбувається цикл модернізації: з'являється протидія і зброю потрібно знову модернізувати. У рамках цього циклу відбувається вдосконалення українських засобів, підвищується їхня стійкість до засобів протидії
— зазначив аналітик.
Як приклад він навів американські Switchblade. На момент появи в Україні ці безпілотники були серед технологічно розвинених тактичних ударних систем свого класу, однак реальна війна, за словами Земляного, виявила проблеми, зокрема з навігацією. І саме тут проходить межа між добре сконструйованим виробом і системою, яка здатна виживати в технологічній гонці з противником.
Switchblade 600. Зображення з відкритих джерел
Коли реальний фронт щомісяця генерує нові нелінійні загрози, життєвий цикл будь-якого технологічного рішення скорочується до лічених тижнів, і ключовою конкурентною перевагою стає не бездоганність початкового креслення, а швидкість петлі зворотного зв'язку
— говорить Андрій Яковчук.
Саме цю модель Україна потенційно може продавати разом зі зброєю. Не тільки дрон, комплекс РЕБ чи перехоплювач, а здатність постійно оновлювати його після зміни умов застосування.
Яковчук порівнює це з оборонним DevOps: замовник фактично отримує не "залізо", характеристики якого залишатимуться незмінними десять років, а систему, закладену під регулярну еволюцію.
Війна частот: як адаптуються українські РЕБ
Відслудкувати цей процес можна на прикладі РЕБ. За словами Андрія Яковчука, українські виробники вже зрозуміли, що системи з фіксованими частотними діапазонами можуть втратити ефективність ще до завершення поставки партії. Тому індустрія переходить до модульних SDR-архітектур і швидкозмінних частотних модулів, які можна оперативно адаптувати під нові засоби противника.
Залізо вже навчилося бути адаптивним, але перетворення його на скоординовану цифрову систему управління спектром — це якраз той досвід, який нам лише належить перетворити на загальноприйняту технологію
— пояснює Яковчук.
Тому сам факт використання зброї на фронті ще не робить її battle-proof. Ключове тут — чи здатен виробник швидко перетворювати фідбек вій військових на серійні технічні зміни.
Зображення з відкритих джерел
Європі потрібна не лише українська зброя, а й досвід її застосування
Європейські країни нарощують оборонні бюджети та виробництво, однак бойовий досвід неможливо швидко відтворити навіть за умови великих інвестицій.
Навіть володіючи безмежним фінансовим ресурсом і найнявши найкращі українські мізки, жоден західний оборонний гігант не зможе штучно відтворити фізичну присутність на лінії бойового зіткнення
— зазначає Яковчук.
Йдеться про знання, які складно отримати на полігоні: як техніка поводиться після близьких вибухів, у мороз, пил чи під впливом РЕБ, наскільки просто її ремонтувати безпосередньо на позиціях і як швидко противник знаходить протидію новому рішенню.
Саме тому, за словами Антона Земляного, іноземним партнерам дедалі частіше потрібен не лише український виріб, а й досвід його застосування.
Партнерам цікаво не тільки отримати самі дрони, а й зрозуміти екосистему — як їх використовувати, застосовувати та налагоджувати цей процес
— пояснює аналітик.
Україна як частина європейського ОПК
Український defence-tech уже виходить за межі власного ринку. Дочірня компанія Fire Point будує у Данії завод твердопаливних ракетних двигунів площею понад 120 тис. кв. м і вартістю понад 150 млн євро. Потужність підприємства становитиме від 800 до понад 4100 ракет на рік. Це перший випадок у НАТО, коли країна Альянсу дозволила українській оборонній компанії розмістити таке виробництво на своїй території.
Паралельно Україна розвиває спільну з партнерами проєкт антибалістичного щита Freyja. До програми вже долучилися 10 держав і понад десяток європейських оборонних компаній. Проєкт будується навколо української ракети-перехоплювача FP-7.x, а європейські виробники забезпечують інші елементи системи — радари, сенсори та компоненти.
Саме таку модель Андрій Яковчук називає найбільш перспективною — український бойовий досвід і швидкість адаптації поєднуються з промисловою базою, стандартизацією та фінансовими можливостями європейського ОПК.
Від залежності до власного виробництва: навіщо Україні свої реактивні двигуни для ракет і дронів22.09.26, 13:20 • 52737 переглядiв
