В історії воєн немає прецедентів тому, що просто зараз відбувається в Запоріжжі. Ніколи раніше атомна електростанція не була на передовій великої війни, а також важливим об’єктом в стратегії воюючих сторін.
Від того, як Росія, України і весь світ розберуться з цим моментом на краю прірви, буде залежати, як війни у наші часи будуть відбуватися. І чи можна їх взагалі обмежити, — пише на сторінках Bloomberg журналіст і письменник Андреас Клутх, інформує UAINFO.org з посиланням на ZN.UA.
Він нагадує про повідомлення про те, що під час розмови з президентом Франції Еммануелем Макроном російський лідер Владімір Путін нібито погодився впустити міжнародну групу на Запорізьку АЕС заради гарантування безпеки. І це підбадьорює, якщо це правда. Тому що Путін має звичку брехати про свої наміри. Саме це він зробив перед вторгненням в Україну півроку тому.
ЗАЕС — найбільша атомна електростанція в Європі. До атаки Путіна вона генерувала п’яту частину електроенергії в Україні. Росія захопила її в березні і з тих пір контролює. Раніше на станції працювало 11 тисяч людей. Багато з них вже втекли від війни. Але персонал, який зараз обслуговує ЗАЕС, все ще український. Ці інженери стали заручниками. Вони підтримують безпеку і роботу електростанції, але під дулом автоматів. Тактично Росія використовує ЗАЕС в якості щита. Російські війська розмістили своїх солдатів, зброю і боєприпаси поруч з реакторами і сховищем ядерних відходів, розраховуючи, що українська армія не наважиться обстріляти їх артилерією. Адже вибухи можуть призвести до витоку радіації чи й навіть розплавлення активної частини реактора. Обстрілюючи українських військових з території електростанції, Росія також намагається сповільнити український контрнаступ, націлений повернути контроль над півднем країни.
Читайте також: Росіяни використовують ЗАЕС як елемент ядерного шантажу: чим може відповісти Україна
Зі стратегічної точки зору, Москва хоче від’єднати ЗАЕС від української електромережі і сполучити зі своєму. Фактично вона сподівається вкрасти велику частину українського забезпечення енергією. Російські військові намагаються підірвати лінії передач на електростанції. І це надзвичайно небезпечно. Україна ж переслідує абсолютно протилежні цілі. Вона хоче визволити своїх громадян, які стали заручниками на ЗАЕС, а також зберегти потік електроенергії в українську мережу. А також Київ хоче звільнити електростанцію від російських окупантів, щоб можна було визволити інші райони на півдні.
Але перш за все українці хочуть не допустити ядерну катастрофу на зразок тієї, яка відбулася в Чорнобилі у 1986 році. І тут інтереси Києва збігаються з інтересами ООН, МАГАТЕ, а також країн Заходу, Сходу, Півдня і Півночі, усього людства загалом. Сама природа загрози робить ситуацію безпрецедентною. Радіоактивна хмара з Запорізької АЕС в разі аварії полетить туди, куди її понесе вітер. Вона може з’явитися в Західній Європі, на Близькому Сході, в Білорусі, Росії чи ще десь. Таку катастрофу неможливо ізолювати в межах певної географії. Тому може початися широка паніка, через яку інші країни будуть втягнуті у війну.
Щоб не допустити такий кошмарний сценарій, директор МАГАТЕ Маріано Гроссі неодноразово просив зупинити операції навколо ЗАЕС, щоб міжнародна організація могла відправити туди своїх фахівців, які б подбали про безпеку на електростанції. Після розмови у Макроном у вихідні лідери США, Великої Британії і Німеччини також закликали Путіна дозволити провести таку інспекцію. Але проблема в тому, що хоч ситуація і цілком нова, людська природа в ній — ні. Автор пише, що правда завжди стає першою жертвою війни. І тому ніхто не може підтвердити, котра із армій «насправді обстрілює» ЗАЕС.
Читайте також: Ситуація на ЗАЕС небезпечна, але ймовірність великої катастрофи низька — Times
Звісно ж, Росія звинувачує у всьому Україну. Але це малоймовірно. Так, українська сторона звільнила б АЕС за допомогою сил спеціального призначення, якби могла. Але так вона б знищила велике джерело електроенергії своєї країни, поставивши при цьому під радіоактивну загрозу всю Україну. Тож такі українські обстріли були б масовим самогубством.
Київ, у свою чергу, стверджує, що саме російська армія умисне провокує ескалацію і навіть готує операцію «під чужим прапором». Зважаючи на те, що Путін — це агент КДБ, який впродовж більшої частини своєї кар’єри маніпулював реальністю за допомогою дезінформації і брехні, українська версія подій здається більш правдоподібною. Це підводить до іншої вічної проблеми, яка загострює нинішню кризу. Йдеться про внутрішню напругу, яку описав пруський ветеран війн Наполеона Карл фон Клаузевіц: навіть якщо генерали хочуть зробити конфлікт обмеженим, сама війна, здається, хоче стати абсолютною.
Україна, вочевидь, не хоче поступатися ЗАЕС. Тому що це був була б велика поразка у битві за існування країни, Однак, Путін не може дозволити собі відступити з електростанції, тому що так російська перемога в Україні стала б ще більш нереальною. А поразка може призвести до його повалення.Від самого початку безглуздого нападу на Україну особисті інтереси Путіна сильно розходяться з інтересами росіян чи будь-якого іншого народу, не кажучи вже про українців. Його цікавить лише те, чи запам’ятають його і як. І не важливо, скількох людей він потягне на той світ за собою. Саме тому якщо ситуація буде справді гіркою для нього, Путін може наважитися на ескалацію, застосувавши хімічну чи навіть ядерну зброю. У питанні Запорізької АЕС Путін незалежно від того, що він сказав Макрону, може піти на ризик, спровокувавши розплавлення активної частини реактора, щоб змусити Україну підкоритися. Тому весь світ: від Парижу до Анкари і Пекіну, — повинен зупинити його. Хоча успіх цих зусиль не гарантований.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
